Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

Аналізуйте судовий акт: Здійснювати відеозйомку подвір'я у належному фізичній особі і її сім‘ї будинковолодінні, без її згоди - незаконно. (ВС КЦС, справа № 576/910/15-ц від 17.05.2018 р.)
 Сусідка звернулася до суду з позовом до жінки про зобов'язання знести самовільно збудовані об'єкти. Пояснювала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка по сусідству. Але відповідачка на належній їй земельній ділянці встановила шиферний навіс, металевий щит і вольєр з будкою для собаки, які збудовані нею з порушенням ДБН без відповідної технічної документації. Вказаний шиферний навіс виступає за межі земельної ділянки будинковолодіння відповідачки на територію належного позивачці житлового будинку. Встановлений металевий каркас - затіняє лоджію на другому поверсі її житлового будинку. Від побудованого у дворі вольєру з будкою для собаки - неприємні запахи, і з наявної у дворі відповідачки клумби, яка примикає до суміжного паркану, та на яку вона складає гній і сніг, відбувається підтікання під фундамент у підвальне приміщення належного їй будинку. 

Відповідачка подала зустрічний позов, посилаючись на те що, ця сусідка з вікна та лоджії її будинку, що звернуті на подвір'я, знімає на відеокамеру у мобільному телефоні її подвіря, саму її та членів її родини, втручаючись в особисте і сімейне життя. Просила суд зобов'язати сусідку припинити незаконне втручання в її особисте і сімейне життя, припинити збирати будь-яку інформацію, що стосується її особистого життя і членів її сім'ї, знищити усю незаконно отриману шляхом здійснення відеозйомки інформацію, яка містить відомості щодо її особистого і сімейного життя; зобов'язати закласти звернуті на її подвір'я вікно та частину лоджії на другому поверсі її житлового будинку. 

Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов частково - в частині зобов‘язання припинити відеозйомку подвір'я у належному відповідачів будинковолодінні і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію, яка так чи інакше стосується життя її та членів її родини. В іншій частині зустрічні позовні вимоги залишені без задоволення. Як і первісний позов, за відсутністю доказів. А ось факт проведення відеозйомки подвір'я всупереч волі сусідки підтверджено відповідними доказами, у тому числі наданими позивачкою фото та відео матеріалами. Апеляція залишила рішення без змін.

Позивачка за первісним позовом не здавалась і подала касаційну скаргу, мотивовану тим, що на відеокамеру та шляхом фото фіксації подвір'я вона фіксувала лише порушення її прав. Проте ВС КЦС не підтримав її доводи. Суд пояснив: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відеозйомка здійснена у громадському місці, відкрито, неприховано, при цьому учасники не висловлювали вимогу не знімати їх - виключає необхідність надання дозволу на її проведення та вказує на належність і допустимість такого доказу (ВС ККС № 562/744/17 від 01.12.2021 р.)
 Особу було визнано винуватою та засуджено до покарання у виді громадських робіт за ч. 1 ст. 125 КК (умисні легкі тілесні ушкодження) за те, що вона на ґрунті особистих неприязних відносин завдала одному потерпілому (брату колишнього чоловіка) удар кулаком у лобну ділянку голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження, та іншому потерпілому (колишньому чоловіку) - удар лобною ділянкою голови в ніс, також, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

За показаннями потерпілого (колишнього чоловіка засудженої) - він приїхав до спільного будинку забрати речі, але жінка його не пустила, відкрила автомобіль, на якому він приїхав, і почала викидати з нього інструменти. Його брат став між ними і остання нанесла братові три удари рукою в лобну ділянку голови, а йому - головою в ніс, що спричинило набухання та кровотечу. У зв`язку з неодноразовими конфліктами брата із засудженою він почав знімати все на відео. Відео було також покладено в основу справи.

Апеляційний суд скасував цей вирок в частині призначеного їй покарання та звільнив засуджену від покарання у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК. Але в решті - вирок місцевого суду був залишений без змін.

Сторона захисту подала касаційну скаргу, суть доводів в якій зводилась до посилань на те, що суди безпідставно не закрили кримінального провадження щодо неї, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілим, не встановлено її умислу - в тому числі, відсутній відеозапис заподіяння тілесних ушкоджень брату колишнього чоловіка. Щодо наявного відеозапису, про заподіяння колишньому чоловіку ударів -  такий, на думку засудженої є неналежним доказом, оскільки здобутий поза межами кримінального провадження, при відсутності дозволу від осіб, які зображені на відеозаписі, та відсутності відомостей про його автентичність (що він не є змонтованим). Неналежність та недопустимість цього доказу обгрунтовувала з посиланням на  Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відеозйомка службової особи - головного лікаря без його згоди - не є порушенням, оскільки гарантії ст. 307 ЦК України не розповсюджуються (Васильківський районний суд Дніпропетровської області справа № 172/798/20 від 12.01.2021 р.)
  Багатьом відома гарантія зафіксована в статті 307 ЦК України - “фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою”.  Водночас, судова практика містить багато виключень, зокрема, стосовно службових осіб (справа № 642/1849/18 - про відеозйомку лікаря педіатра в робочий час, № 266/7343/18 - про відеоспостереження машиніста тепловозу на робочому місці) - в яких відеозйомка службових осіб в робочий час не визнана порушенням.  В цьому рішенні суд не визнав порушенням відеозйомку головного лікаря та пост в “Фейсбуці” стосовно розмови з ним на відео.

Позивач, будучи головним лікарем, забороняв своїм лікарям давати направлення на обстеження в обласну лікарню без аналізу на COVID-19. Його зняв на відео один із відвідувачів лікарні, якому необхідно було направлення. Позаяк, цей відвідувач, не дочекавшись видачі направлення, в цей же день опублікував в соціальній мережі «Facebook.com» зняті таємно, без згоди лікаря, фото- та відео матеріали спілкування з ним. 

Як вказує позивач - згоди на зйомку він не надавав (хоча, як було встановлено проти зйомки і не заперечував), а також - не надав згоди і на розміщення в мережі Інтернет фотографій та відео з його зображенням. Зйомка відбувалась у службовому кабінеті позивача. 

Лікар просив припинити публічний показ його фото-, відео- та компенсувати моральну шкоду у 6000 грн. Вказував, що відеозйомка у лікарні неприпустима, оскільки це є "потенційно чутливим" місцем. Читати повністю