Головна Блог ... Цікаві судові рішення Відеозйомка службової особи - головного лікаря без його згоди - не є порушенням, оскільки гарантії ст. 307 ЦК України не розповсюджуються (Васильківський районний суд Дніпропетровської області справа № 172/798/20 від 12.01.2021 р.) Відеозйомка службової особи - головного лікаря без...

Відеозйомка службової особи - головного лікаря без його згоди - не є порушенням, оскільки гарантії ст. 307 ЦК України не розповсюджуються (Васильківський районний суд Дніпропетровської області справа № 172/798/20 від 12.01.2021 р.)

Відключити рекламу
- 0_56876800_1634413518_616b2bce8ae1f.jpg

Фабула судового акту: Багатьом відома гарантія зафіксована в статті 307 ЦК України - “фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою”. Водночас, судова практика містить багато виключень, зокрема, стосовно службових осіб (справа № 642/1849/18 - про відеозйомку лікаря педіатра в робочий час, № 266/7343/18 - про відеоспостереження машиніста тепловозу на робочому місці) - в яких відеозйомка службових осіб в робочий час не визнана порушенням. В цьому рішенні суд не визнав порушенням відеозйомку головного лікаря та пост в “Фейсбуці” стосовно розмови з ним на відео.

Позивач, будучи головним лікарем, забороняв своїм лікарям давати направлення на обстеження в обласну лікарню без аналізу на COVID-19. Його зняв на відео один із відвідувачів лікарні, якому необхідно було направлення. Позаяк, цей відвідувач, не дочекавшись видачі направлення, в цей же день опублікував в соціальній мережі «Facebook.com» зняті таємно, без згоди лікаря, фото- та відео матеріали спілкування з ним.

Як вказує позивач - згоди на зйомку він не надавав (хоча, як було встановлено проти зйомки і не заперечував), а також - не надав згоди і на розміщення в мережі Інтернет фотографій та відео з його зображенням. Зйомка відбувалась у службовому кабінеті позивача.

Лікар просив припинити публічний показ його фото-, відео- та компенсувати моральну шкоду у 6000 грн. Вказував, що відеозйомка у лікарні неприпустима, оскільки це є "потенційно чутливим" місцем.

Суд не задовольнив позов головного лікаря - відмовив. У мотивувальній частині рішення суд обґрунтував наступним:

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»- кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь.

  1. Спілкування відбувалося у службовому кабінеті директора комунального закладу, що не є "потенційно чутливим" місцем у розумінні чинного законодавства.
  2. Позивач є директором, тобто є службовою особою, керівником комунального закладу охорони здоров`я. Діяльність позивача як службової особи полягає в організації роботи районної лікарні, в тому числі й з надання якісних послуг населенню у сфері охорони здоров`я. При цьому вказані послуги надаються широкому колу осіб, які є жителями територіальної громади. Отже така діяльність має ознаки публічності, а тому на позивача, як службову особу не можна розповсюджувати гарантії, передбачені ст. 307 ЦК України.
  3. Розповсюджений сюжет не містить будь-яких даних щодо особистого життя позивача, а стосується лише його професійної діяльності як службової особи у сфері надання послуг населенню району з охорони здоров`я.

Отже у цій справі: Суд не встановив порушення ст. 307 ЦК України в діях відповідача, який знімав головного лікаря та виклав потім ці матеріали у соціальну мережу - оскільки на головного лікаря, як службову особу в процесі виконання ним службових обов’язків не можна розповсюджувати гарантії, передбачені ст. 307 ЦК України.

Разом із тим, практика ЄСПЛ більш ґрунтовно підходить до встановлення порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) у подібних питаннях (зокрема, справа Антовіч і Міркович проти Чорногорії), вважаючи, що відеоспостереження за працівником на робочому місці, будь то приховане чи ні, повинно розглядатися як значне вторгнення в приватне життя співробітника, а значить повинно бути виправданим законом, переслідувати законну ціль і бути необхідним в демократичному суспільстві.

Аналізуйте судовий акт: Відеотрансляція засідання. Відкритість судового процесу не для суддів? (ВП ВС по справі № 9901/118/20 від 8 квітня 2021);

Відео-фотофіксація перевищення швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення такого контролю (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 166/224/20 від 25.06.2020);

При розгляді справ про порушення правил паркування біля зупинок маршрутного транспорту обов’язковим є вимірювання дистанції. Відео з нагрудної камери доказом у даному випадку бути не може (ВС/КАС у справі № 199/1441/17 від 03.06.2020);

ВС/ККС: Приватна особа з власної ініціативи не може проводити ОРС. Отримані докази є недопустимими (ВС/ККС у справі № 305/2022/14-к від 15.06.2021).

Справа № 172/798/20

Провадження № 2/172/54/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2021року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.08.2020 року ОСОБА_2 звернувся до КП «ВЦРЛ» Васильківської селищної ради з письмовим зверненням про те, що він, як головний лікар, забороняє своїм лікарям давати направлення на обстеження в обласну лікарню без аналізу на COVID-19. Після проведення службової перевірки за вказаним зверненням лікарем ОСОБА_3 було сформоване нове електронне направлення пацієнту ОСОБА_2 за № 2369-2283-2238-2039 від 17.08.2020 року для консультації останнього у лікаря-невролога за його особистим вибором строком до 18.01.2021 року. Відповідачу листом від 18.08.2020 року було повідомлено про це. Вважає, що дій щодо відмови у видачі направлення на консультацію до лікаря-невролога ним не вчинено. Однак, відповідач, не дочекавшись офіційної відповіді на своє звернення, в цей же день ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:06 год., опублікував в соціальній мережі «Facebook.com» зняті таємно, без його згоди, фото- та відео матеріали спілкування з ним. Згоди на зйомку він відповідачу не надавав, не надав згоди і на розміщення в мережі Інтернет фотографій та відео з його зображенням. Проте, ОСОБА_2 в порушення вимог ЦК Українита Рекомендацій щодо захисту приватності у роботі засобів масової інформації, затверджених Радою Європи від 06.11.2017 року здійснив відеозйомку розмови з ним на робочому місці в лікарні. Крім того, незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, емоційному дискомфорті, стресі Просить суд зобов`язати відповідача припинити публічний показ у соціальній мережі «Facebook.com» фото- та відео матеріалів з його зображенням шляхом їх видалення, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 6000,00 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 15.10.2020 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, згоден на заочний розгляд справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вказує, що 14.08.2020 року він звернувся до лікаря ОСОБА_3 з проханням надати йому направлення до лікаря-невролога в обласну клінічну лікарню, однак йому було повідомлено, що направлення в ОКЛ надаються після обов`язкового проходження тесту на COVID-19. Він, поставивши під сумнів вказане, звернувся до директора КП «ВЦРЛ» Васильківської селищної ради ОСОБА_1 з усною заявою про роз`яснення вимог наказів МОЗ COVID-19 для отримання направлення до фахових спеціалістів обласної клінічної лікарні. Розмова з позивачем проходила у робочий час, в його службовому кабінеті та частково в коридорі лікарні. Розуміючи суспільну потребу в будь-якій інформації отриманої від керівника медичного закладу щодо додаткових вимог для отримання медичних послуг в умовах пандемії COVID-19, він відкрито записував на мобільний телефон в режимі відеозйомки розмову між ним та ОСОБА_1 . При цьому позивач бачив, що ведеться відеозйомка та не заперечував проти цього. Таким чином, він проводив відеозйомку розмови зі службовою особою директором КП «ВЦРЛ» Васильківської селищної ради в його робочому кабінеті в робочий час, тому будь-якої згоди на це від ОСОБА_1 як директора лікарні не вимагалося. Крім того, в розмові ОСОБА_1 сказав, щоб він ОСОБА_2 , в «фейсбук» надрукував те, що знімає.

Позивач надав відповідач на відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначає, що у потенційно чутливих місцях, до яких відносяться в тому числі і лікарні, необхідна згода керівника цього закладу на відео зйомку, тому вважає, що таємна відеозйомка спілкування відповідача з ним з наступним публікуванням у мережі Інтернет стосується його ОСОБА_1 саме як фізичної особи, а не директора лікарні.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК Українисправа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

14.08.2020 року ОСОБА_2 звернувся до директора КП «Васильківська ЦРЛ» Васильківської селищної ради Дарагана А.М. з письмовим зверненням про те, що останній, як головний лікар, забороняє своїм лікарям давати направлення на обстеження в обласну лікарню без аналізу на COVID-19.

18.08.2020 року директором КП «ВЦРЛ» Васильківської селищної ради ОСОБА_1 надано письмову відповідь на звернення ОСОБА_2 , з якого видно, що лікарем ОСОБА_3 сформоване нове електронне направлення № 2369-2283-2238-2039 від 17.08.2020 року для консультації у лікаря-невролога у будь-якому закладі області, направлення дійсне до 18.08.2021 року.

Відповідно до ст. 307 ЦК Українифізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов`язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх позовних вимог на норми ст. 307 ЦК України, однак судом встановлено, що ОСОБА_1 є директором КП «Васильківська ЦРЛ» Васильківської селищної ради, тобто є службовою особою, керівником комунального закладу охорони здоров`я. Діяльність позивача як службової особи полягає в організації роботи районної лікарні, в тому числі й з надання якісних послуг населенню у сфері охорони здоров`я. При цьому вказані послуги надаються широкому колу осіб, які є жителями територіальної громади. Отже така діяльність має ознаки публічності, а тому на позивача, як службову особу не можна розповсюджувати гарантії, передбачені ст. 307 ЦК України.

Крім того, позивач вказує, що зйомка у потенційно чутливих місцях, до яких відноситься в тому числі і лікарня, проводиться за згодою керівника цього закладу, однак як видно, з відеозапису, наданому позивачем на флешносії, зйомка відбувалася не у лікарняних палатах і жоден пацієнт не відображений на відео. Спілкування відбувалося у службовому кабінеті директора комунального закладу, що не є "потенційнно чутливим" місцем у розумінні чинного законодавства.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»від 19.11.1992року №2801-XIIкожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь.

Держава згідно з Конституцією Українигарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я (п. «г» ч. 1 ст. 7 Закону).

При цьому розповсюджений сюжет не містить будь-яких даних щодо особистого життя ОСОБА_1 , а стосується лише його професійної діяльності як службової особи у сфері надання послуг населенню району з охорони здоров`я.

З відеозапису розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видно, що ОСОБА_1 розумів, що відповідач проводить зйомку і не заперечував проти цього.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про захист особистих немайнових прав та відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст. 307 ЦК України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року № 2801-XII, суд, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав та відшкодування моральної шкоди.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк

  • 8823

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 8823

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст