Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

Аналізуйте судовий акт: Висвітлення журналістами інформації, щодо можливого розкрадання в оборонній сфері, мало значний суспільний інтерес і є оціночними судженнями - тому не визнається недостовірною інформацією, що порушує особисті немайнові права (ВС КЦС справа № 758/2931/19 від 16.02.2022 р.).
 Особа звернулась до суду із позовом до громадської організації та двох  фізичних осіб - журналістів (далі - відповідачі) про захист честі, гідності і ділової репутації. Позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті відповідної програми, просив зобов'язати відповідачів спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі відповідного “реабілітуючого” його репутацію тексту. Мотивував свій позов тим, що в мережі Інтернет було поширено відеосюжет програми журналістів, в якому було зазначено, що позивач “є організатором схеми розкрадання оборонного бюджету”. Вказану інформацію, яка була поширена серед невизначеного кола осіб, позивач вважав негативною та недостовірною, оскільки він не має відношення ТОВ “Оптимумспецдеталь”, діяльність якого висвітлюється у відеосюжеті, а також не є учасником кримінального провадження, пов`язаного з розслідуваннями фактів, висвітлених у відеосюжеті.

Суд першої інстанції задовольнив позов і зобов’язав журналістів та власника - виробника телепередачі (ГО) спростувати інфо. Суд виходив із того, що сторона відповідача не довела достовірність поширеної відносно позивача інформації у відеосюжеті, яка порушує особисті немайнові права позивача, а також не довела, що поширена інформація носить характер оціночних суджень.

Апеляційний суд - не погодився із судом першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не встановив, не розрізнив та не відокремив факти і оціночні судження, не з'ясував, яка саме інформація, висловлювання із журналістського сюжету є недостовірною інформацією, що повинна бути спростована, а також не з'ясував, як саме поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача. Суд визнав, що висловлювання щодо позивача, які були наведені співвідповідачами у відеосюжеті, є оціночним судженням, журналістським аналізом інформації, яка міститься зокрема у роздруківці переписки з мобільних телефонів в якій фігурує позивач. 

ВС КЦС, приймаючи касаційну скаргу представника позивача до розгляду, наведених в ній доводів не підтримав та залишив постанову апеляції без змін. Обґрунтовуючи своє рішення ВС КЦС зазначив: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Недобросовісною конкуренцією є будь-який акт, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Особа, права якої порушено внаслідок таких дій, має право на спростування цієї інформації. (Спр. № 911/2989/16, 01.08.17)

 Конкуренція - (від лат. Concurrere «стикатися», «змагатися») боротьба, суперництво в будь-якої області. Недобрососвісна конкуренція - дії господарюючих суб'єктів з дискредитації конкурентів. Вичерпне визначення недобросовісної конкуренці надано в  статті 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (участь України з 25.12.1991), а саме: «(2) Актом недобросовісної  конкуренції  вважається  будь-який  акт  конкуренції,  що  суперечить  чесним  звичаям у промислових і торговельних справах. (3) Зокрема підлягають забороні: 1. всі дії,  здатні яким би то  не  було  способом  викликати  змішування  відносно  підприємства,  продуктів  чи промислової або  торговельної діяльності конкурента; 2. неправильні    ствердження   при   існуванні   комерційної  діяльності,  що здатні дискредитувати  підприємство,  продукти  чи  промислову або торговельну діяльність конкурента; 3. вказівки чи ствердження,  використання яких при здійсненні  комерційної  діяльності  може  ввести  громадськість  в оману щодо  характеру,  способу  виготовлення,  властивостей,  придатності  до застосування чи кількості товарів.»

Нажаль суди на надали оцінки діям відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинресурс" з точки зору саме цього визнаного в світі документа, але визнаючи інформацію стосовно позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітаро", розміщену позивачем на деяких сайтах в мережі Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, вони послались на ряд приписів чинного законодавства України.

Так, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Згідно з приписами   статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону України "Про інформацію"). За приписами статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на зазначене, та на наявність відповідних доказів недостовірності розміщеною відповідачем інформації суд  зобов'язав ТОВ "Шинресурс" спростувати протягом тижня з дня набрання рішенням законної сили недостовірну інформацію шляхом поширення через мережу Інтернет на тих самих сторінках, на яких вона була розміщена інформацію, зміст якої викладено судом у резолютивній частині рішення, а також зобов'язано ТОВ "Шинресурс"видалити поширену недостовірну інформацію з веб – ресурсів, а саме наступні тексти;

"Как мы видим, цена на диски Replay в разы ниже, чем у конкурента WSP Italy. А теперь разберемся, почему на выходе такая существенная разница, и нет ли в этом подвоха для потенциальных покупателей.

В настоящее время практически весь рынок автомобилестроения находится в Азии и странах третьего мира. Причина проста - дешевая рабочая сила. Тот же Land Rover имеет заводы в Индии и Китае, но платить вам придется за британское качество и контроль производителя Land Rover. Что уж тут говорить о качестве дисков Wsp Italy, родина которых не Италия, а провинция Хубэй. В свою очередь фирма Replay базируется в Китае и абсолютно этого не скрывает, перед вами реальная цена продукта, а не искусственная наценка за как будто made in Italy!

Отсюда вполне закономерный вывод, что нет смысла переплачивать за идентичный товар, изготовленный в Китае".

У вказаних статтях також, для порівняння була наведена таблиця вартості оригінальних дисків до автомобілю Land Rover з дисками до цього ж автомобіля виготовлених виробниками WSP Italy та Replay.

Щодо до суті і характеру доказів правоти позивача, то вони, безперечно, представляють певний інтерес і докладно викладені в мотивувальній частині судового рішення

Аналізуйте судовий акт:  Якщо метою звернення до громадських діячів та посадових осіб було не розповсюдження недостовірної інформації, а реалізація свого права на відповідне звернення, таки дії не є дифамацією (ВССУ, справа N 6-27554св15, 11.11. 2015)

Судами встановлено, що за підписами відповідачів було направлено ряд звернень громадським і політичним діячам та посадовим особам органів державної влади, зокрема, - голові обласної державної адміністрації, народному депутату України, громадському діячеві, голові Ради підприємців при обласному відділенні Української спілки промисловців та підприємців. В них відповідачі сповіщав про вчинення позивачкою - колишнім керівником товариства з обмеженою відповідальністю шахрайських дій, «свавілля, здирництва», які, за думкою відповідачів підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Вказані звернення були належним чином перевірені, при цьому з постанови про закриття кримінальної справи вбачається, що за результатами проведеного досудового слідства в діях позивачки та інших посадових осіб ТОВ відсутні ознаки злочину.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги і дійшов висновку про те, що в більшій частині зазначена вище інформація поширена відповідачами у формі подачі істинних фактів, які дійсно мали місце, а первинним джерелом поширення цієї інформації є відповідачі.

Суд апеляційної інстанції скасовував вказане рішення суду першої інстанції та ухвалив в нове рішення про відмову в позові, з чим також погодився і ВССУ.

При цьому ВССУ сформував наступну позиція, яку слід мати на увазі при зверненні за судовим захистом у подібних справах.

За змістом ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Під час судового розгляду встановлено, що звернення відповідачів містили інформацію про вчинення злочинів позивачкою і були адресовані голові обласної державної адміністрації, народному депутатові України, громадському діячеві.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що метою звернення до громадських і політичних діячів та посадових осіб органів державної влади було не поширення недостовірної інформації щодо позивачки, а реалізація відповідачами свого конституційного права, визначеного ст. 40 Конституції України.

Про зазначене йдеться також у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).