1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується (ВС/КЦС у справі № 205/4349/16-ц від 27.01.2021)
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та становить три роки. Однак, з кожного правила є винятки.
У цій справі позивачі звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
На думку позивачів, відповідачі самоправно, заселились до квартири (службове житло), внаслідок чого позивачі позбавлені можливості користуватись квартирою, незважаючи на те, що позивачу та членам його сім’ї у серпні 2000 року видано ордер на цю квартиру.
Відповідачі ж заселилися до спірної квартири у травні 2000 року на підставі усної домовленості з попереднім квартиронаймачем.
Рішенням суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропущенням строку на звернення до суду.
Так, суди зазначили, що, оскільки право на звернення до суду із позовом виникло з 02 вересня 2000 року, а позивачі звернулись до суду з позовом лише 06 червня 2016 року, позов поданий після спливу трирічного строку позовної давності (ст. 267 ЦК України).
Позиція ВС: ВС не погодився з позицією судів нижчих інстанцій та вказав, що судам слід було з’ясувати, до якого різновиду позовів - віндикаційного чи негаторного належить позов про виселення особи зі службового житла.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України).
Приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.
До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
У позовній заяві позивачі посилалися на те, що в житловому приміщенні без законних на те підстав проживають відповідачі, які відмовляються добровільно звільнити безпідставно займане житлове приміщення, на яке позивачем отримано ордер. Отже, такий позов є негаторним, а тому позовна давність на його пред’явлення не застосовується.
Зважаючи на той факт, що судами не було встановлено всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, ВС було постановлено передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.