Правочин — це дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої. Якщо волевиявлення виражене нечітко, можливе різне тлумачення волі сторін правочину. Тому виникає необхідність у встановленні особливих правил тлумачення волі сторони правочину.
Коментована стаття встановлює: 1) суб´єкти тлумачення правочину (ч.1-2 ст. 213); 2) правила тлумачення правочину (ч. 3-4 ст. 213).
Суб´єктами тлумачення правочину, передусім, є його сторона (сторони). Це цілком природно, оскільки саме вони найкраще знають, якою була їхня воля, що дійсно малося на увазі при укладенні правочину і що вони збиралися виразити через волевиявлення.
При вчиненні одностороннього правочину такого «автентичного» тлумачення, як правило, достатньо, і суперечок у більшості випадків не виникає. Хіба що інші особи, інтереси яких зачіпає односторонній правочин, можуть звернутися до суду, якщо доведуть, що особа, яка вчинила правочин, недобросовісно тлумачить його, зловживаючи своїм суб´єктивним цивільним правом (див. коментар до ст. 13 ЦК).
При тлумаченні двостороннього або стороннього правочину вірогідність розбіжностей у
трактуванні тих чи інших положень договору є набагато вищою: адже кожен із його учасників може мати своє бачення як власного волевиявлення, так і волевиявлення контрагента (контрагентів) за договором. Тому у цьому випадку тлумачення договору на вимогу однієї, обох або усіх сторін правочину рішення про тлумачення змісту правочину може постановити суд.
Правила тлумачення правочину (чч. 3-4 ст. 213 ЦК) мають застосовуватися як при автентичному тлумаченні правочину його сторонами, так і при тлумаченні правочину судом. Але якщо при автентичному тлумаченні вказана норма має характер рекомендацій, то у випадку тлумачення змісту правочину судом застосування правил ч. З і 4 ст. 213 ЦК є обов´язковим.
Правила тлумачення правочину визначені законом за принципом «концентричних кіл», тобто, при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення), залучаються все нові й нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Ця система «концентричних кіл» виглядає таким чином:
- по-перше, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (буквальне, граматичне тлумачення);
— по-друге, у разі, коли буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з´ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (структурно-системне тлумачення);
- по третє, якщо ні буквальне граматичне, ні структурно-системне тлумачення не дають змоги встановити справжню волю особи, яка вчинила правочин, використовуються будь-які обставини, що можуть допомогти з´ясувати відповідність волевиявлення дійсній волі учасника (учасників) правочину: враховуються мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (комплексне тлумачення).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Відсутність у розписці - на думку суду - точного словосполучення про передачу грошових коштів саме “в борг”, та “повернення позикодавцю” саме “до” визначеної дати, стала підставою відмови у позові про стягнення суми боргу (ВС КЦС №754/3591/21 від 13.09.2023 р.)
У березні 2018 року боржник склав розписку про те, що (дослівно) «взяв у позикодавиці 1 015 000,00 доларів США, строком до: 1. 500 000,00 доларів США до 06 березня 2018 року; 2. 515 000,00 доларів США - до 23 березня 2018 року». Оригінал розписки знаходився у позикодавця, а суду першої інстанції була надана завірена її представником копія вказаної розписки, оригінал розписки оглянуто районним судом у судовому засіданні. Здавалося б - що тут незрозумілого? Хіба так вже обов’язково додавати “взяв у борг”, і перед датою - “повернути до”? Хіба слово “взяв” гроші допускає різного тлумачення, аніж взяв у борг? Може “взяв” потримати в руках такі суми, чи просто взяв помилуватись до цієї дати…чи ще щось…? Але ВС КЦС, погоджуючись із апеляційним судом вирішили, що їм недостатньо точних слів у розписці. За це - фактично - позбавили позикодавицю можливості стягнути свої кошти. Мотивували наступним: Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову позикодавиці та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні її позову, надав оцінку розписці й виходив із того, що з її змісту не вбачається, що відповідач взяв у неї грошові кошти у розмірі 1 015 000,00 доларів США саме у борг. При цьому у розписці відсутнє зобов`язання позичальника повернути грошові кошти саме їй (а кому ж ще, спитаємо у суду, повертаються гроші за загальними нормами ЦК про позику?). Читати повністюІноді практика ВС виглядає як "існуюча поза реальністю", де є звичайні, прості люди, "неюристи", які можуть і не знати всіх тонкощів - права б яких - незалежно від прикрих формальностей - суд мав би захищати. У цьому рішенні - суд вирішив, що незазначення пари (абсолютно і так зрозумілих) слів в розписці - привід не стягувати шалено велику суму боргу. Чому такий формалізм досі панує в судовій системі? Чому він стає практикою? Питання риторичні.