Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини

Аналізуйте судовий акт: Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ВС/КЦС у справі № 350/1850/17 від 31.08.2020)

 Незважаючи на те, що законодавчі норми, які регулюють спадкове право, є досить однозначними на практиці досить часто виникають питання вірного застосування вказаних норм.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті його батька померла мати позивача. Однак на даний момент позивач позбавлений можливості оформити право на спадщину у зв’язку із відсутністю документів на право власності на вказане майно.

В свою чергу інший спадкоємець звернувся до суду із зустрічним позовом відповідно до якого його батько, який проживав до своєї смерті у будинку, разом зі своїм братом (позивачем за первинним позовом) у рівних частинах успадкували спірне будинковолодіння після смерті своєї матері.

Батько помер помер і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння. Бажаючи оформити прийняття спадщини юридично та отримати свідоцтво про право на спадщину, він звернувся із заявою до нотаріальної контори. Проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа про право власності на спадкове будинковолодіння.

У позові позивач за зустрічним позовом не заперечував, що позивач за первинним позовом є спадкоємцем першої черги за законом, однак не зважаючи на це він має право лише на 1/2 частку спадкового домоволодіння., а не на все спадкове майно.

Районним судом позови задоволено – визнано право власності на 1/2 частину спадкового майна за кожним із позивачів.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що померлий брат позивача за первинним позовом (батько позивача за зустрічним позовом) як спадкоємець першої черги помер після смерті своєї матері, не прийняв спадщину, право на її прийняття перейшло до його сина на підставі статті 1276 ЦК України внаслідок спадкової трансмісії.

Однак, апеляційний суд не погодився із рішенням місцевого суду в частині застосування до вказаних відносин положень ст. 1276 ЦК України.

На вказані рішення позивачем за первинним позовом було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом не має права на спадкування частини домоволодіння, оскільки його батько помер після смерті своєї матері, якій належало спірне домоволодіння на праві власності, і не оформив свого права на частину спадкового майна. Тому, його син не має права на частину спадкового майна ні в порядку спадкової трансмісії, як визнав суд першої інстанції, ні по праву представлення.

Проте Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи неспроможними та у своїй постанові вказав наступне.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України)

Після смерті матері позивача за первинним позовом та його брата (батька позивача за зустрічним позовом) її сини як спадкоємці першої черги , у спосіб подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини та шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняли спадщину. Після цього кожному з них належало по 1/2 частки у праві власності на спірне домоволодіння.

В подальшому після смерті батька позивача за зустрічним позовом його син у спосіб подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини прийняв спадщину і успадкував право на 1/ 2 частку зазначеного домоволодіння.

Отже обґрунтованим є висновок, що згідно зі ст. 1261 ЦК України позивачу за зустрічним позовом належить право на спадкування за законом як дитині після смерті батька, а не відповідно до статті 1276 цього Кодексу у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції.

Водночас факт того, що батько позивача за зустрічним позовом за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті своєї матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.