Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 176. Ціна позову

1. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

2. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

3. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Щодо повноважень суду вирішувати питання оцінки доказів на підтвердження ціни позову (ВС/КЦС у справі № 177/1163/16-ц від 05.08.2020)

Часом межа між зловживанням процесуальними правами та реалізацією стороною судового процесу свого законного права дуже тонка.

У цій справі ВС надав роз'яснення щодо повноважень суду вирішувати питання оцінки доказів на підтвердження ціни позову.

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності.

Пізніше позивач подав уточнену позовну заяву, яка залишена без руху, адже, на думку суду, позивач, з метою зміни підсудності вказаної цивільної справи надав суду докази на підтвердження ціни позову, не відповідають його дійсній вартості.

Ухвалою суду позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна.

На виконання вимог ухвали позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме звітів про експертну грошову оцінку спірного нерухомого майна.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, уточнена позовна заява, визнана неподаною та повернена позивачу у зв’язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення без руху.

Суди виходили з того, що у визначений законом строк позивач не усунув недоліки, а додані до клопотання позивача письмові докази щодо грошової оцінки нерухомого майна на підтвердження ціни уточненого позову викликають обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав щодо надання доказів.

Позиція ВС: ВС не погодився з такими висновками судів та став на сторону позивача у справі.

Так, ВС зазначив, що ч. 2, 3 ст. 176 ЦПК України передбачено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Разом з тим, позивач з метою підтвердження ціни позову на підготовчому судовому засіданні надав суду звіти про оцінку майна, тому суд першої інстанції відповідно до статей 189, 196, 197, 198 ЦПК України не мав повноважень вирішувати процесуальні питання щодо оцінки доказів.

Також при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд не звернув уваги на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції діяв відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0