Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 6. Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Зупинення провадження у справі скасовується з підстав порушення права сторони на розгляд справи у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (ВСУ від 1 лютого 2017р. у справі № 6-1957цс16)

Серед юристів є такі, яких називають «процесуальними диверсантами» і наймають не з метою виграти справу чи захиститись від безпідставних вимог, а з для того щоб максимально затягнути справу у заздалегідь зрозумілій та безнадійній для відповідача ситуації.

Так, однією із класичних тем затягування є наступне. Позивач на підставі певного договору подає позов про стягнення коштів або інше примусове виконання зобов’язань. Відповідач подає інший позов з вимогою визнати такий договір недійсним, але не зустрічний у вже відкритій справі, і бажано в іншому суді. Далі відповідач заявляє клопотання про зупинення провадження з підстав неможливості вирішення справи по суті до тих пір, поки інший суд не ухвалить рішення у справі про визнання договору недійсним. Ця процесуальна схема широко практикувалась, коли ставки судового збору були низькими. Якщо при цьому із суддею, який зупиняє провадження, існує «позасудова» домовленість, то протидіяти такій схемі практично неможливо, і час на розгляд справи істотно збільшується.

В цій справі позивач двічі оскаржив ухвалу про зупинення провадження у справі, ні суд апеляційної, ні суд касаційної інстанції йому не допомогли. Проте, ВСУ скасував зупинення і направив справу на розгляд до суду першої інстанції обґрунтовуючи це в першу чергу пунктом 1, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

ВСУ підкреслив очевидне порушення права сторони на розгляд справи у розумний строк та навів у своїй постанові прецедент ЕСПЛ «Фрідлендер проти Франції», в якому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.