00.00.0000
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: «Віннійчук проти України»: Затримка у реалізації права Заявниці, спричинена неспроможністю національних органів виконати рішення суду, становила невиправданий і непропорційний тягар (ст. 8, ст. 13 Конвенції, заява № 34000/07, від 20.10.2016 р.)

Заявниця, громадянка України В.Віннійчук, стверджувала порушення Україною статті 8, статті 13, Першого протоколу Конвенції.Справа стосувалася незаконного виселення з житла та стверджуваної неспроможності держави відновити право Заявниці на житло на підставі судового рішення.

У 1998 р. Заявниця, яка мала двох дітей, за рішенням суду втратила право на користування квартирою у зв`язку з тим, що тривалий час у ній не проживала. Заявниця стверджувала, що у цей час відбувала покарання у вигляді позбавлення волі на території іншої держави. На підставі судового рішення Заявницю було виселено з квартири, після чого вона була вимушена орендувати житло.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відновив право Заявниці на користування квартирою. Проте, з огляду на те, що квартира на той час уже була приватизована і продана іншій особі, виконати рішення суду було неможливо. Міська рада на вимогу суду також не змогла надати Заявниці інше житло. Надалі Заявниця мешкала у квартирі, яку знайшла самостійно після смерті власника, і у 2010 р. за нею було визнано право на користування вказаним житлом.

ЄСПЛ відзначив, що відповідно до національного законодавства та на підставі рішення апеляційного суду Заявниця мала право на користування квартирою, проте була позбавлена можливості реалізувати його. Таким чином, неспроможність державних органів відновити порушені права Заявниці має важливий вплив на її права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ наголосив, що відсутні будь-які докази того, що державними органами вживалися необхідні заходи з метою пошуку ефективного та оперативного вирішення ситуації Заявниці щодо надання житла. Таким чином, права Заявниці, визнані національними судами, не були реалізовані. ЄСПЛ констатував, що затримка у реалізації права Заявниці на надання житла на підставі остаточного рішення суду становила невиправданий і непропорційний індивідуальний тягар для Заявниці.

ЄСПЛ також відзначив, що Заявниця протягом років скаржилася компетентним національним органам на порушення її прав, проте без видимих позитивних результатів.

З огляду на вищевикладене, ЄСПЛ встановив порушення статті 8, 13 Конвенції. Інші скарги Заявниці було відхилено.

Аналізуйте судовий акт: «Багієва проти України»: використання в рішенні про дозвіл на обшук узагальнених формулювань є неналежною гарантією проти можливого зловживання владою під час його проведення (ст. 8 Конвенції, заява № 41085/05, 28 квітня 2016 р.)

Заявниця скаржилась, що обшук її квартири становив порушення її права на повагу до свого житла, що органи влади не розглянули її скарги належним чином і не провели ефективного розслідування у зв’язку з цим. Вона посилалась на статті 8 та 13 Конвенції.

Розглядаючи цю справу ЄСПЛ нагадав, що коли країни-учасниці вважають за необхідне вдаватися до таких заходів як проведення обшуків житлових приміщень з метою отримання доказів вчинення правопорушень, він оцінює, по-перше, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними і достатніми, та чи було дотримано принцип пропорційності. По-друге, також вивчає наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля, а також перевіряє як ці гарантії використовували у справі, що розглядається.

Так, зважаючи на вжиті в рішенні про дозвіл на обшук у цій справі узагальнені формулюванняпідроблені документи», а також «засоби та знаряддя для підроблення документів»), ЄСПЛ не вважає, що попередній судовий дозвіл на обшук став належною гарантією проти можливого зловживання владою під час його проведення.

Також звертає увагу, що у рішенні про дозвіл на обшук не були встановлені чіткі межі обшуку, працівники міліції вилучили низку речей, які навіть не входили до категорії розшукуваних речей, встановлених судом, які згодом були повернуті заявниці. Суд зауважує, що поняті та представник житлово-експлуатаційної організації, запрошені міліцією для участі в проведенні обшуку, не пересвідчилися у правильності внесення до списку протоколу про проведення обшуку всіх вилучених речей, та у тому, чи відповідали вилучені речі обсягу обшуку, визначеному в постанові про дозвіл на обшук. За цих обставин ЄСПЛ дійшов висновку, що наявні гарантії національного законодавства виявилися недостатніми, а проведений обшук у квартирі заявниці становив втручання, яке не було пропорційним відповідній меті, відповідно, констатував порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, розглянувши скаргу заявниці за ст. 13 Конвенції, Європейський суд звернув увагу, що кримінальне провадження щодо тверджень заявниці про зникнення її речей тривало щонайменше шість років, йому бракувало ретельності та оперативності і воно виявилося неефективним. ЄСПЛ зазначив, що ні слідчий, ні суди, які переглядали постанову від 16 червня 2005 року, не розглянули питання про те, чи відповідав обсяг проведеного обшуку меті, зазначеній в постанові про дозвіл на обшук. Як було зазначено вище, кількість вилучених речей свідчила про те, що проведення обшуку виходило за межі, встановлені постановою суду про дозвіл на обшук. Крім того, не було вжито відповідних заходів для розгляду питань, чи дійсно працівники міліції попередили заявницю, та чи дотрималися вони вимоги щодо збереження майна.

Беручи до уваги вище викладене та з огляду на стверджуване порушення, Суд дійшов висновку, що національні органи влади не провели ефективного розслідування події та спростували очікування заявниці щодо отримання ретроспективного відшкодування, зокрема, відшкодування згідно з цивільним законодавством. Зважаючи на це Європейський суд встановив, що у заявниці не було ефективного засобу юридичного захисту у зв‘язку з її скаргою за статтею 8 Конвенції та констатував порушення статті 13 Конвенції.

Аналізуйте судовий акт: рішення у справі «Головань проти України», заява № 41716/06, від 05 липня 2012 року. У цьому рішенні, враховуючи обставини справи, а саме відсутність обґрунтування в постанові слідчого про проведення обшуку; його проведення без дозволу суду; проведення, незважаючи на заперечення першого заявника (адвоката), тоді як національне законодавство забороняло огляд, розголошення чи вилучення документів, пов’язаних із виконанням адвокатом доручення без його згоди; - ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Конвенції;

рішення у справі «Робатін проти Австрії», заява № 30457/06, від 03 липня 2012 року. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що, хоча заявник і скористався низкою процесуальних гарантій, апеляційна палата, на розгляд якої заявник передав справу, навела лише стислі та досить загальні підстави в якості обґрунтування для проведення обшуку та вилучення всіх електронних даних з адвокатського бюро заявника. За відсутності конкретних підстав для комплексного обшуку, Суд встановив, що вилучення та перевірка всіх даних виходили за межі мінімуму, необхідного для досягнення законної мети, а саме: запобігання злочину, тому констатував порушення ст. 8 Конвенції.

рішення у справі «Колесніченко проти Росії», заява № 19856/04, від 09 квітня 2009 року, у якому ЄСПЛ констатував порушення статті 8 Конвенції, оскільки у рішенні про обшук не було вказано, які предмети і документи передбачалося виявити у адвоката під час проведення обшуку або який стосунок вони мали до розслідування справи;

рішення у справі «Смірнов проти Росії», заява № 14085/04, від 07 червня 2007 року, у якому ЄСПЛ, відзначивши, що сам заявник не був підозрюваним у жодному кримінальному правопорушенні, вказав, що обшук проводився без достатніх та відповідних підстав та правових гарантій невтручання у професійну таємницю, а надмірно широкі формулювання ордера на обшук забезпечували поліції повну свободу на власний розсуд визначати матеріали, які підлягали вилученню, як наслідок обшук становив порушення професійної таємниці в обсязі, непропорційному будь-якій законній мети, яку він переслідував, а отже було порушено статті 8 Конвенції.

Аналізуйте судовий акт: Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)

Мрачное решение ВСУ принятое во исполнения решения ЕСПЧ в деле «Кулик против Украины» от 19 марта 2015 года по статье 13 Европейской конвенции по правам человека. Когда анализируешь такие вердикты приходишь к выводу, что и «безгрешный» ЕСПЧ может очень редко, но ЗАИГРЫВАТЬСЯ с защитой процессуальных прав нелюдей – преступников (к Постановлению ВСУ прилагается также частное мнение одного из суддей ВСУ).

Злочин жахливий: подвійне вбивство та крадіжка майна. Злочинцю правоохоронці оформили явку з повинною – тепер це називають з’явлення із зізнанням ( ст. 66 КК України), проте зробили це відразу після затримання, а не під час допиту, а головне без присутності адвоката. Буквально через пару днів захисник був допущений до участі у справі. Вбивця відразу відмовився від визнавальних показань і почав заявляти, що під фізичним та психологічним тиском працівників міліції обмовив себе, і далі за текстом…

Суд засудив злочинця до довічного позбавлення волі за ст. 115 КК України, ВСУ залишив вирок без змін, проте ЕСПЛ знайшов в ньому порушення ст. 13 та ст. 3 Конвенції Европейської конвенції з прав людини (заборона катувать).

Якщо розібратися, то звичайно порушення права на ефективний засіб юридичного захисту є. Так, дійсно будь-яка особа має право на захисника не тільки на першому допиті, а відразу після затримання. І якщо була оформлена явка з повинною як кажуть «не відходячи від каси» без адвоката, то це неправильно. Проте, чи є таке порушення КПК підставою для скасування вироку, якщо є інші беззаперечні докази вини засудженого і ці докази були встановлені та досліджені судом? На наше переконання, звичайно ні. Суд мав би вказати на істотне порушення прав засудженого у окремій ухвалі, проте не скасовувати вирок.

Проте, ЕСПЛ був іншої думки, а ВСУ виконав волю ЕСПЛ. Але що далі. Ми відпустимо на свободу вбивцю, тільки тому, що він зізнався у подвійному вбивстві без присутності адвоката?... Або знову ухвалимо вирок про довічне позбавлення волі без врахування явки з повинною засудженого як доказу його винуватості?...

Слід додати, що ЕСПЛ у своєму рішенні зазначив, що на підставі наявних у нього документів НЕ може вирішити, чи надав заявник визнавальні показання добровільно або під тиском органів влади, проте фактом є те, що визнавальні показання були надані без адвоката допущеного у справу. Лише це стало результатом того, що справу необхідно слухати заново…

Аналізуйте судовий акт: Необгрунтована відмова у відкритті касаційного провадження є відмовою заявнику у доступі до правосуддя та підставою для ВСП для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (ВСУ від 29.03.2017р., № 800/527/16)

У судах апеляційної та касаційної інстанцій є всім відомі яскраво виражені судді – «футболісти», які незаконно повертають скарги на судові рішення заявникам не обтяжуючи себе будь-якою мотивацію в ухвалах про повернення. Або просто не звертають увагу на дотримання заявником усіх вимог до форми апеляційної чи касаційної скарги та відмовляють у відкритті провадження. «Процесуальний футбол» іноді вдається припинити шляхом оскарження таких ухвал на найвищому рівні та повернення ВСУ скарг заявників на новий розгляд суду апеляційною чи касаційної інстанцій, проте дотепер жодної відповідальності «футболісти в мантіях» за такі незаконні дії не несли.

Приємне та надзвичайне прогресивне рішення ВСУ, яке в свою чергу підтримало новітню практику Вищої ради правосуддя щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які грубо та систематично порушують прості положення процесуальних кодексів. Слід підкреслити, що ВСУ скасував рішення ВАСУ, який задовільнив позов судді – процесуального правопорушника - про скасування рішення Вищою ради правосуддя про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та залишив це рішення в силі.

Сама ж ВРП прийняла, рішення що оскаржувалось, на підставі заяви особи, яка подавала касаційну скаргу у справі до ВАСУ, і якій ВАСУ незаконно відмовив у відкритті касаційного провадження посилаючись на ст. ст. 213, 214 КАС України.

Як і ВРП, так і ВСУ підкреслили, що необґрунтована відмова судді у відкритті касаційного провадження є незаконною відмовою особі у доступі до правосуддя, що насамперед є порушенням ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та є недопустимим з боку судді.

Отже, якщо Вам «відфутболили» позов чи скаргу оскаржуйте таке рішення у вищі інстанції та подавайте скаргу на суддю до Вищої ради правосуддя. Є приклади, коли це може спрацювати!

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


1
Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: