Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 5. Право на свободу та особисту недоторканність

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: «Нур та інші проти України»: Звільнення особи з пункту тимчасового тримання в адміністративному порядку до моменту розгляду її апеляційної скарги вказує на неефективність провадження (ст. 5 Конвенції, заява № 77647/11, від 16.07.2020)

У 2011 році дев`ять заявників, які є громадянами Сомалі, Гвінеї та Еритреї, незаконно потрапили на територію України з метою подальшого виїзду до Європейського Союзу для пошуку притулку (Заявники стверджували, що зазнали переслідувань через етнічне походження, релігію, політичні переконання тощо), внаслідок чого були затримані. Заявники звернулися до ЄСПЛ зі скаргами на порушення Україною низки положень Конвенції у зв`язку з незаконними затриманнями, відсутністю ефективної можливості їх оскарження та ін. З огляду на те, що після звільнення з-під варти було втрачено зв`язок із першим, третім-сьомим, дев`ятим Заявниками, ЄСПЛ не розглянув їхні скарги.

Заявників було затримано під час незаконного перетину кордону та поміщено до пункту тимчасового тримання у Чопі, згодом до адміністративного суду було подано позови про затримання Заявників для забезпечення їхнього видворення. Суд задовольнив позови, оскільки внаслідок відсутності документів Заявники не могли добровільно виїхати з України, окрім вказаного, не всі Заявники мали родичів чи місце проживання в Україні. Суд постановив затримати Заявників на строк до 12 місяців, на той момент восьма Заявниця була вагітною. Заявники стверджували, що документи по їхніх провадженнях не були перекладені зрозумілою мовою, а здійснений англійською мовою усний переклад вони розуміли погано.

Заявники оскаржили рішення суду першої інстанції, проте їх не було повідомлено про прийняті апеляційним судом рішення чи стан їхніх проваджень. Під час перебування у пункті тимчасового тримання у восьмої Заявниці стався викидень, їй було надано медичну допомогу. Незабаром другого Заявника було звільнено на підставі рішення ДМС, а восьму Заявницю переведено до спеціалізованого центру, також було прийняте рішення про надання їм додаткового захисту.

Восьма Заявниця стверджувала, що відбулося порушення статті 3 Конвенції внаслідок ненадання їй належної медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та викиднем, який вона пережила. ЄСПЛ відзначив, що попри вказане, Заявниця на національному рівні не звернулася до компетентних органів з відповідними скаргами, а її твердження про невиправдану затримку у наданні медичної допомоги після кровотечі не були підтверджені доказово. На момент утримання у пункті тимчасового тримання вона вважалася повнолітньою на підставі здійснених експертиз (згодом з`ясувалося, що Заявниця була неповнолітньою), з огляду на що сам факт тримання Заявниці разом з дорослими не може вважатися порушенням статті 3 Конвенції.

Проаналізувавши скарги Заявників на порушення пункту 1 статті 5 Конвенції внаслідок незаконності затримання на підставі протоколів, складених працівниками ДПС, ЄСПЛ дійшов висновку, що таке затримання відбулося у відповідності до національних процедур та не суперечило Конвенції. Серед іншого, Заявники оскаржували своє затримання, оскільки подавали заяви, на підставі яких директори мали право звільнити їх. Розглядаючи цю частину скарги, ЄСПЛ наголосив, що відповідні повноваження мають дискреційний характер, а звільнення в такому випадку в будь-якому разі не мало би автоматичного характеру. Разом з цим, ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 5 Конвенції щодо першого Заявника та восьмої Заявниці через перевищення 10-денного строку їх утримання у пункті тимчасового тримання, та щодо восьмої Заявниці – через утримання у пункті тимчасового тримання після встановлення того, що вона була неповнолітньою.

ЄСПЛ встановив порушення пункту 4 статті 5 Конвенції щодо обох Заявників через відсутність розгляду поданих ними апеляційних скарг до моменту їхнього звільнення, оскільки це вказує на практичну неефективність такого провадження.

Інші скарги Заявників було відхилено.

Аналізуйте судовий акт: «Макаренко проти України»: Затримання Заявника без рішення суду, а також необґрунтовано тривале тримання Заявника під вартою призвело до порушення Конвенції (ст. 5 Конвенції, заява № 622/11, від 30.01.2018 р.)

Заявник, громадянин України А.В. Макаренко, звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на порушення Україною щодо нього ст.ст. 5, 6, 14, 18 Конвенції у зв`язку з незаконним затриманням та необґрунтовано тривалим триманням під вартою.

Справа почала розгортатися в контексті газового конфлікту між Україною та Росією 2008 - 2009 рр. У 2009 р. Заявника було призначено на посаду Голови Державної митної служби України. Відповідно до досягнених між державами домовленостей, до Заявника звернулися офіційні особи з проханням оформити природний газ у обсязі 11 млрд куб. м. У 2010 р. Заявник подав у відставку, а Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма прийняв рішення щодо незаконної експропріації даного обсягу природного газу.

Проти Заявника було порушено кримінальну справу з мотивів його причетності до згаданих газових операцій. Після допиту Заявника, йому не було дозволено покинути приміщення СБУ, внаслідок чого він перебував там більш як 3 години до моменту порушення проти нього кримінальної справи. Того самого дня Заявника було допитано уже в якості підозрюваного, під час допиту Заявник висловив бажання допомагати слідству. Наступного дня районний суд обрав Заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на 2 місяці з мотивів тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрювався Заявник; потенційного перешкоджання слідству та впливу на свідків (з огляду на колишню високу посаду).

Заявник оскаржив взяття під варту, проте апеляційний суд залишив скаргу без задоволення, а касаційну скаргу Заявника не було розглянуто з формальних підстав. Згодом Заявник оскаржив до іншого районного суду його затримання до моменту відкриття кримінальної справи. Судами різних інстанцій скаргу Заявника було залишено без задоволення.

Строк тримання Заявника під вартою було продовжено судом ще на один місяць з огляду на необхідність здійснення низки додаткових слідчих дій. Оскарження даного рішення виявилося безрезультатним. Компетентними органами було здійснено перекваліфікацію дій Заявника, а строк примання під вартою судом знову продовжено з уже наведених мотивів.

У подальшому строк тримання Заявника під вартою було неодноразово продовжено, а його клопотання про звільнення під підписку про невиїзд - відхилено. Районний суд передав справу до Генеральної прокуратури, оскільки у той час було порушено справу проти Ю.Тимошенко, обставини якої були схожими на справу Заявника. Апеляційний суд звільнив Заявника з-під варти під підписку про невиїзд, а районний суд визнав його винним за обвинуваченням та засудив до чотирьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання. Через два роки Заявника визнано таким, що не мав судимості.

ЄСПЛ наголосив, що затримання особи без належного документального оформлення, що і було здійснено щодо Заявника, порушує фундаментальні гарантії статті 5 Конвенції і є її найсерйознішим порушенням. З огляду на відсутність протоколу щодо затримання Заявника більш як на 3 години (після першого допиту в якості свідка та перед порушенням кримінальної справи), ЄСПЛ встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції.

Також ЄСПЛ встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції у звязку із затриманням Заявника після допиту в якості підозрюваного на підставі посанови слідчого судді, а не вмотивованого рішення суду.

ЄСПЛ констатував порушення статті 5 § 3 Конвенції з огляду на наступне. ЄСПЛ відзначив, що незалежно від тривалості періоду тримання під вартою, застосування цього заходу має бути ретельно обґрунтованим, а під час вирішення питання про продовження застосування такого заходу, суди повинні розглядати альтернативні міри забезпечення явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив, що існує презумація на користь звільнення особи, а презумпція невинуватості є також застосовною у вирішенні питання про звільнення особи з-під варти. Заявник тримався під вартою протягом більш як одного року, проте мотиви застосування такого заходу були загальними та не обґрунтованими належним чином. Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що національними судами взагалі не бралася до уваги можливість застосування до Заявника альтернативного, менш обтяжливого заходу, ніж взяття під варту.

Інші скаги Заявника щодо порушення Конвенції було визнано неприйнятними.

Аналізуйте судовий акт: «Сінькова проти України»: ЄСПЛ встановив правомірність притягнення Заявниці за публічну акцію до кримінальної відповідальності з огляду на переслідувану законну мету (ст. 5, ст. 10 Конвенції, заява № 39496/11, від 27.02.2018 р.)

Справа стосувалася арешту, затримання та засудження Заявниці за приготування яєшні на Вічному вогні на могилі Невідомого солдата. Заявниця, громадянка України Г.О. Сінькова, стверджувала порушення Україною статті 5, статті 10 Конвенції.

У 2010 р. 19-річна Заявниця разом з іншими учасниками творчого об`єднання взяла участь у акції, яка повинна була привернути увагу громадськості до нецільового використання природних ресурсів (газу) та незадовільних умов життя ветеранів війни. Заявниця приготувала яєшню, а двоє її знайомих посмажили сосиски на Вічному вогні на могилі Невідомого солдата у Києві. Дані дії було знято на відео та у подальшому викладено у мережу Інтернет з поясненням щодо мотивів акції. Працівники міліції були свідками дій Заявниці, проте обмежилися зауваженнями щодо неналежної поведінки.

У подальшому до міліції було подано скарги на дії учасників акції, які були розцінені як наруга над могилою Невідомого солдата, з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Заявницю було оголошено в розшук, та у подальшому затримано за ухвалою суду. Під час допиту Заявниця покаялася у скоєному, проте наголосила, що єдиною метою її дій був протест проти нецільового використання газу. Судом було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту до розгляду справи. Після складання і направлення обвинувального висновку на розгляд суду, Заявниця подала клопотання про звільнення з-під варти під підписку про невиїзд; клопотання було відхилене судом. Згодом за повторним клопотанням Заявниці її було звільнено під підписку про невиїзд.

Вироком суду Заявницю було визнано винною у вчиненні наруги над могилою Невідомого солдата та засуджено до позбавлення волі на строк три роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. У день ухвалення рішення Заявницю було звільнено від відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки трудовому колективу. Заявниця оскаржила рішення в апеляції, стверджуючи, що в її діях був відсутній склад злочину, оскільки вони не мали на меті наругу над могилою, суспільними і релігійними традиціями. Апеляційний суд залишив вирок без змін, відзначивши, що наруга може мати різні форми, а обмеження права на свободу вираження поглядів Завяниці переслідувало законну мету. Касаційну скаргу Заявниці було залишено без задоволення.

Завяниця стверджувала порушення статті 5 Конвенції у зв`язку з тим, що вважала первинне затримання та тримання під вартою незаконними. На думку Заявниці, в силу нечіткості формулювання положень Кримінального кодексу України, її дії не можна вважати наругою над могилою. Заявниця також стверджувала, що ніколи не переховувалася, отже підстави для оголошення її в розшук були відсутні. Завяниця також скаржилася, що її тримання під вартою з 29 травня (після закінчення строку дії тримання під вартою згідно постанови суду) до 17 червня 2011 року (до продовження строку дії запобіжного заходу) було незаконним. ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з триманням Заявниці під вартою з 29 травня по 17 червня 2011 року, оскільки воно не охоплювалося жодним судовим рішенням. ЄСПЛ наголосив, що тримання під вартою без чітко визначених юридичних підстав або за відсутності чіткого законодавчого регулювання порушує юридичної визначеності, оскільки особа може бути позбавлена свободи практично протягом необмеженого строку. ЄСПЛ також підкреслив, що дана проблема була характерною для України з огляду на прогалини у національному законодавстві.

ЄСПЛ встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції з огляду на невиправданість тривалого тримання Заявниці під вартою (три місяці). Зокрема, ЄСПЛ наголосив, що строк тримання під вартою повинен визначатися у кожній справі індивідуально, з огляду на її обставини. На думку суддів ЄСПЛ, з урахуванням обставин справи підписка про невиїзд або менш суворий запобіжний захід могли бути застосовані до Заявниці значно раніше. ЄСПЛ встановив порушення пункту 5 статті 5 Конвенції, оскільки Заявниця з огляду на положення національного законодавства не могла перетендувати на компенсацію у зв`язку з незаконним триманням під вартою, в тому числі у випадку, якщо незаконність такого заходу встановлена ЄСПЛ.

Водночас, ЄСПЛ чотирма голосами проти трьох констатував, що статтю 10 Конвенції не було порушено. ЄСПЛ погодився із аргументом Уряду, що попри те, що обмеження права Заявниці на свободу вираження поглядів дійсно відбулося, воно переслідувало законну мету захисту моралі та прав інших осіб. ЄСПЛ підкреслив, що Заявниця могла скористатися іншими можливостями висловити свій протест, зокрема такими, які б не порушували норми кримінального права, не ображали пам'ять про загиблих воїнів і почуття ветеранів. Більше того, попри притягнення Заявниці до кримінальної відповідальності, вона жодного дня не відбувала покарання – таким чином, оскаржуваний захід був співмірним з її правами і свободами.

Судді Юдківська, Моток і Пацолай висловили окрему думку, в якій не погодилися з рішенням ЄСПЛ в тій частині, що стосувалася відсутності порушення статті 10 Конвенції. На думку суддів, покарання за виступ було непропорційно тяжким, а рішення не врахувало численні принципи практики ЄСПЛ, в тому числі щодо неможливості позбавлення свободи за мирні (ненасильницькі) форми протесту, та можливі наслідки обмеження свободи вираження поглядів у актуальних питаннях внаслідок перспективи притягнення до кримінальної відповідальності за поведінку, аналогічну поведінці Заявниці.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1