Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 14. Заборона дискримінації

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

ДАЙДЖЕСТ: Аналітичний огляд окремих рішень ЄСПЛ за статтею 14 КЗПЛ - "заборона дискримінації" станом на березень 2018р.

Аналізуйте судовий акт: «Григорян і Сергєєва проти України»: Неналежне розслідування скарг Заявника щодо жорстокого походження з мотивів етнічних упереджень є порушенням низки положень Конвенції (ст. 3, ст. 14 Конвенції, заява № 63409/11, від 28.03.2017 р.)

Справу розпочато за заявою Р.В. Григоряна (Азербайджан) та Л.П. Сергєєвої (Україна) (далі - Заявники) про порушення Конвенції внаслідок незаконного затримання, жорстокого поводження через етнічні упередження, а також відсутності ефективного розслідування жорстокого поводження. Р.В. Григорян є громадянином Азербайджану і вірменом за етнічним походженням, під час описаних подій проживав у Києві та мав статус біженця.

Таксі, у якому їхали Заявники, було зупинено працівниками міліції, а Заявників доставлено до дільниці. Заявників було звинувачено у дрібному хуліганстві. За твердженнями Заявників, протоколи про адміністративні правопорушення їм було надано не одразу, а після ночі, проведеної у дільниці. Р.В. Григорян стверджував, що його били, душили і висловлювали образи з огляду на етнічне походження.

Л.П. Сергєєва пошкодила устаткування дільниці і спробувала надати Р.В. Григоряну знаряддя для захисту, внаслідок чого працівники міліції зв’язали її і побили, що супроводжувалося численними образами. Водій таксі, який чекав Заявників біля дільниці, чув їхні крики. Зранку Заявники підписали надані їм протоколи без будь-яких заперечень та були звільнені. Пізніше того ж дня Заявників було оглянуто експертами, встановлено наявність численних синців, гематом та інших ушкоджень. Під час подальшого розслідування експерт зазначав, що такі травми виникли внаслідок декількох десятків ударів тупими предметами.

Заявники звернулася зі скаргами до прокуратури, проте у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції було відмовлено на підставі свідчень самих міліціонерів. У подальшому було подано скарги до Генеральної прокуратури, яка повернула їх на подальший розгляд до місцевої прокуратури. Місцева прокуратура в подальшому неодноразово відмовляла в порушенні кримінальної справи з різних підстав.

З огляду на відсутність у Л.В. Сергєєвої підтримувати скаргу в подальшому, ЄСПЛ виключив її з розгляду і здійснив розгляд щодо скарги Р.В. Григоряна (Заявник).

ЄСПЛ констатував, що коли агенти держави застосовують фізичну силу щодо особи в ситуації, коли це не було конче необхідно з огляду на поведінку особи, такі дії принижують людську гідність і є порушують права, закріплені в статті 3 Конвенції. ЄСПЛ наголосив, що на державу за будь-яких умов покладається обов’язок щодо з’ясування всіх обставин жорстокого поводження, а передчасні або необґрунтовані висновки не можуть бути підставою для припинення розслідування.

Натомість, детальні обставини справи Заявників так і не було встановлено. Це могло бути здійснено шляхом отримання показань посадових осіб, проведення слідчого експерименту, очної ставки, проведенням судово-медичної експертизи – тобто, уже після порушення кримінальної справи. Натомість, держава не зробила все залежне від неї для розслідування справи, отже було порушено статтю 3 Конвенції в процесуальному аспекті.

ЄСПЛ встановив порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції, оскільки державою не було доведено, що застосування сили до Заявника було необхідним з огляду на його поведінку під час затримання.

ЄСПЛ констатував порушення статті 14 Конвенції в поєднанні зі статтею 3 Конвенції з огляду на наступне. Під час розслідування фактів жорстокого поводження, держава зобов'язана вживати всіх розумних заходів для того, щоб встановити, чи були етнічна ненависть або упередження підставою для насилля. Попри скарги Заявника на те, що жорстоке поводження було наслідком його етнічного походження, прокуратура серйозно не розслідувала дані заяви, що призвело до порушення Конвенції.

Інші скарги Заявника було відхилено.

Аналізуйте судовий акт: "Çam проти Туреччини": Дискримінація на підставі інвалідності також включає відмову від створення відповідних сприятливих умов для осіб з обмеженими можливостями (ст.14 Конвенції та ст.2 Протоколу №1, заява № 51500/08, від 23.02.2016 року)

Заявником у даній справі є громадянка Туреччини, якій було відмовлено у прийнятті на навчання до Турецької музичної академії при університеті Стамбулу на підставі її сліпоти.

Заявниця взяла участь у практичному відборі для вступу на навчання (продемонструвавши гру на традиційному турецькому музичному інструменті), за результатами якого потрапила у список осіб, які успішно склали вступні випробування та можуть бути рекомендовані до зарахування. Додатково правила вступу до Академії також передбачають необхідність надання медичної довідки про стан здоров’я студента. Медична установа, до якої звернулась заявниця для отримання такої довідки, надала висновок про можливість її навчання в секціях Академії, де наявність зору не є необхідною. У відповідь дирекція Академії надіслала до даної медичної установи листа з вимогою відкликати висновок, оскільки в Академії відсутні секції, де відсутність зору може допускатися. Сама ж Академія відмовила заявниці у її зарахуванні на навчання пославшись на відсутність медичної довідки.

Батьки заявниці в її інтересах та від її імені розпочали кілька судових процесів в адміністративних судах різних інстанцій з метою скасування рішення щодо відмови у зарахуванні, однак національні суди відмовили у задоволенні вимог позивачів. Після цього заявниця звернулася до ЄСПЛ з заявою щодо порушення Туреччиною статті 14 Конвеції, яка передбачає заборону дискримінації та статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції (право на освіту).

Розглянувши матеріали справи, ЄСПЛ повторив свою позицію, висловлену у справі Glor проти Швейцарії стосовно того, що сфера застосування статті 14 Конвенції також включає в себе дискримінацію за ознакою інвалідності. Суд підкреслив, що норми національного законодавства не передбачали жодних додаткових вимог щодо стану здоров’я абітурієнтів, позаяк вимога щодо надання довідки про фізичне здоров’я передбачена лише внутрішніми правилами Академії, які водночас не містять заборони для навчання сліпих осіб. Тому Суд не може ігнорувати наслідки даної вимоги для осіб, які мають інвалідність, особливо враховуючи способи інтерпретації цієї вимоги Академією.

Суд у своєму рішенні повторює, що Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними та ілюзорними (див. рішення у справах Del Río Prada проти Іспанії та Dvorski проти Хорватії). Суд вказує на необхідність врахування актуальних тенденцій європейського права у питанні забезпечення фундаментального принципу недискримінації у здійсненні права на освіту, зокрема, виділяючи, що інклюзивне навчання є найбільш відповідним засобом для забезпечення зазначених фундаментальних принципів.

З урахуванням статті 2 Конвенції про права осіб з обмеженими можливостями Суд вважає, що статтю 14 Конвенції в контексті забезпечення рівних прав у подібних випадках слід трактувати у контексті необхідних пристосувань – певних обґрунтованих та відповідних модифікацій і покращень, які б не створювали додаткових барєрів та забезпечуавли можливість людям з певними фізичними вадами нарівні з іншими користуватися своїми правами та свободами. "

ЄСПЛ у своєму рішенні в даній справі, окрім іншого, наводить приклади форм, в яких можуть здійснюватися зазначені пристосування – архітектурна доступність шкільних будівель, підготовка викладачів, адаптація шкільних програм і розкладів та інше. Однак Суд підкреслює, що обов’язок щодо визначення необхідних заходів покладається на місцеві органи влади, які мають можливість безпосередньо стикатися з даними групами та аналізувати ситуацію безпосередньо на місцях.

Ухвалюючи рішення у справі, Суд прийшов до висновку, що відмова зарахувати заявницю на навчання в Академію базувалася виключно на її сліпоті, а національні органи влади на жодному з етапів не намагалися визначити потреби заявниці та розглянути можливість її навчання у випадку створення відповідних умов. ЄСПЛ зазначив, що дискримінація на підставі інвалідності також включає відмову від створення відповідних сприятливих умов (пункт 67 рішення).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ визнав факт порушення у даному випадку статті 14 Конвеції та статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції.

Аналізуйте судовий акт: «Карвальо Пінто Десуза Мораес (Carvalho Pinto de Souza Morais) проти Португалії»: Позиція ЄСПЛ щодо статевої та вікової дискримінацій та гендерних стереотипів (ст. 8, 14 Конвенції, Заява № 17484/15 від 1 квітня 2015 року)

Заявник - жінка 50-річного віку - мала серйозне захворювання гінекологічного характеру. Після проведених консультацій в клініці їй була проведена операція, при проведенні якої було пошкоджено нерв, внаслідок чого її фізичний стан значно погіршився (посилення болю, складність при пересуванні та сидінні, неможливість ведення статевого життя).

Заявник звернулася до національного суду, який постановив клініці виплатити збитки (які включають оплату послуг домашньої робітниці) та моральну шкоду – 16 000 та 80 000 євро відповідно. Однак Верховний Адміністративний суд Португалії зменшив розмір відшкодування (6 000 євро та 50 000 євро відповідно), обґрунтувавши таке рішення наступним.

Щодо зменшення розміру моральної шкоди суд зазначив, що скарги на самопочуття заявниці не були новими, оскільки її хвороба є досить тривалою, а проведена до хірургічного втручання терапія не давала результатів. Окрім того, з огляду на вік потерпілою та наявність у неї двох дітей сексуальні відносини є не такими важливими, як у молодому віці, оскільки їх значення зменшується з віком – а отже відсутність статевого життя не завдаватиме серйозних моральних страждань жінці.

Зменшення розміру матеріальних збитків суд обґрунтував необхідністю розділяти поняття професійної діяльності та домашньої роботи – неможливість ведення останньої, на думку суду, не була обґрунтована. Окрім того, зважаючи на вік дітей потерпілою, очевидним є, те, що їй доводилось дбати лише про чоловіка – це приводить до висновку, що була відсутня потреба наймати домашню робітницю на повний робочий день.

Заявниця звернулася до ЄСПЛ з заявою щодо порушення її прав, передбачених статтею 8 та статтею 14 Конвенції.

ЄСПЛ звернув увагу, що рішення національних судів щодо зменшення компенсації базувалось на тому, що фізичні та моральні страждання заявниці посилились після операції, а не виникли внаслідок пошкодження нерву. Тобто національний суд прийняв як належне факт попередньої наявності вад, не проводячи їх детальну оцінку, натомість вирішальним фактором при прийнятті рішення про розмір відшкодування визначив питання віку та статі.

У пункті 52 рішення ЄСПЛ зазначив, що проблематичність даного питання полягає не у визначенні віку або статі як таких, а скоріше у наявності припущення, що сексуальність є не такою важливою для п'ятдесятирічної жінки та матері двох дітей, як і для когось молодшого віку. Це припущення відображає традиційну ідею жіночої сексуальності у її пов’язаності з дітонародженням і тим самим ігнорує її фізичну та психологічну значимість для самореалізації жінок як особистостей.

При цьому ЄСПЛ відмітив наявність протиріч у прийнятих національними судами рішеннях в аналогічних справах, де постраждалими були чоловіки 55 та 59 років (див. пункти 23 та 24 рішення). У двох рішеннях, які стосувалися негативних наслідків хірургічного втручання національний суд встановив, що той факт, що чоловіки не можуть мати нормальних сексуальних відносин, вплинув на їхню самооцінку та призвів до "величезного удару" та "важкої психічної травми". У даних справах суд здійснював оцінку впливу відсутності статевих відносин на чоловіків незалежно від їхнього віку та наявності у них дітей чи будь-які інші фактори.

Отже, проаналізувавши матеріали справи ЄСПЛ зазначив, що використані при прийнятті національними судами підходи свідчать про упередженість, що існує в судових органах Португалії, оскільки вони є явно дискримінаційними.

З огляду на зазначене, ЄСПЛ прийшов до висновку про наявність порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0