Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 12. Право на шлюб

Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: «Чернецький проти України»: Особиста свобода не є необхідною умовою для реалізації права на шлюб, а кожне додаткове обмеження прав особи під час ув`язнення повинно бути виправданим (ст. 12 Конвенції, заява № 44316/07, від 08.12.2016 р.)

Заявник, громадянин України В.М. Чернецький, звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи порушення Україною ст.ст. 12, 14 Конвенції внаслідок обмеження його права на повторний шлюб під час його ув`язнення.

Заявника було засуджено до п`ятнадцяти років позбавлення волі. Під час ув`язнення Заявника за заявою його дружини шлюб було розірвано, про що Заявника - повідомлено. Згодом Заявник мав намір одружитися повторно, проте оскільки він особисто не отримав у органі РАЦС свідоцтво про розірвання шлюбу, то не міг укласти новий шлюб з лютого 2005 року до жовтня 2008 року. Прокуратура повідомила Заявнику, що він має право зареєструвати новий шлюб лише після особистого отримання свідоцтва про розірвання шлюбу у РАЦС після звільнення із в`язниці.

Заявник неодноразово звертався з приводу ситуації, що склалася, до Міністерства юстиції України, Уповноваженого з прав людини, пенітенціарних органів. У відповідь Заявнику було повідомлено, що процес запровадження змін до законодавства, внаслідок яких він зможе отримати свідоцтво про розлучення у в`язниці, триває.

У жовтні 2008 року Міністерство юстиції України видало наказ, відповідно до якого передбачалася тимасова процедура реєстрації розірвання шлюбу і видачі свідоцтв про розірвання шлюбу в установах відбування покарань. Через чотири місяці Заявник отримав відповідне свідоцтво, а згодом – зареєстрував новий шлюб.

ЄСПЛ наголосив, що особиста свобода не є необхідною умовою для здійснення права на шлюб. Ув`язнення позбавляє людину свободи, а також деяких цивільних прав і привілеїв. Проте це не означає, що особи, які перебувають в ув'язненні, не можуть, або тільки у виняткових випадках можуть здійснювати своє право на шлюб. Ув`язнений продовжує користуватися основоположними правами і свободами людини, які не суперечать змісту позбавлення волі, і кожне додаткове обмеження повинне бути виправданим.

ЄСПЛ констатував, що Заявник не міг одружитися повторно протягом тривалого часу, тому що влада не змогла завершити реєстрацію розлучення і забезпечити отримання Заявником свідоцтва про розірвання шлюбу у в`язниці. Водночас, протягом цього обмеження прав Заявника було визнане компетентними національними органами, проте правового захисту – не надано.

ЄСПЛ дійшов висновку, що обмеження прав Заявника було невиправданим і порушувало сутність права Заявника на шлюб і заснування сім'ї з новим партнером - таким чином, було порушено статтю 12 Конвенції.

Заявник також скаржився на те, що як ув`язнений зазнав дискримінації щодо реалізації права на шлюб. ЄСПЛ відзначив, що немає необхідності окремо розглядати дану скаргу.