Стаття 12. Право на шлюб
Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":
Заявник, громадянин України В.М. Чернецький, звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи порушення Україною ст.ст. 12, 14 Конвенції внаслідок обмеження його права на повторний шлюб під час його ув`язнення.
Заявника було засуджено до п`ятнадцяти років позбавлення волі. Під час ув`язнення Заявника за заявою його дружини шлюб було розірвано, про що Заявника - повідомлено. Згодом Заявник мав намір одружитися повторно, проте оскільки він особисто не отримав у органі РАЦС свідоцтво про розірвання шлюбу, то не міг укласти новий шлюб з лютого 2005 року до жовтня 2008 року. Прокуратура повідомила Заявнику, що він має право зареєструвати новий шлюб лише після особистого отримання свідоцтва про розірвання шлюбу у РАЦС після звільнення із в`язниці.
Заявник неодноразово звертався з приводу ситуації, що склалася, до Міністерства юстиції України, Уповноваженого з прав людини, пенітенціарних органів. У відповідь Заявнику було повідомлено, що процес запровадження змін до законодавства, внаслідок яких він зможе отримати свідоцтво про розлучення у в`язниці, триває.
У жовтні 2008 року Міністерство юстиції України видало наказ, відповідно до якого передбачалася тимасова процедура реєстрації розірвання шлюбу і видачі свідоцтв про розірвання шлюбу в установах відбування покарань. Через чотири місяці Заявник отримав відповідне свідоцтво, а згодом – зареєстрував новий шлюб.
ЄСПЛ наголосив, що особиста свобода не є необхідною умовою для здійснення права на шлюб. Ув`язнення позбавляє людину свободи, а також деяких цивільних прав і привілеїв. Проте це не означає, що особи, які перебувають в ув'язненні, не можуть, або тільки у виняткових випадках можуть здійснювати своє право на шлюб. Ув`язнений продовжує користуватися основоположними правами і свободами людини, які не суперечать змісту позбавлення волі, і кожне додаткове обмеження повинне бути виправданим.
ЄСПЛ констатував, що Заявник не міг одружитися повторно протягом тривалого часу, тому що влада не змогла завершити реєстрацію розлучення і забезпечити отримання Заявником свідоцтва про розірвання шлюбу у в`язниці. Водночас, протягом цього обмеження прав Заявника було визнане компетентними національними органами, проте правового захисту – не надано.
ЄСПЛ дійшов висновку, що обмеження прав Заявника було невиправданим і порушувало сутність права Заявника на шлюб і заснування сім'ї з новим партнером - таким чином, було порушено статтю 12 Конвенції.
Заявник також скаржився на те, що як ув`язнений зазнав дискримінації щодо реалізації права на шлюб. ЄСПЛ відзначив, що немає необхідності окремо розглядати дану скаргу.
- Стаття 1. Зобов'язання поважати права людини
- Стаття 2. Право на життя
- Стаття 3. Заборона катування
- Стаття 4. Заборона рабства і примусової праці
- Стаття 5. Право на свободу та особисту недоторканність
- Стаття 6. Право на справедливий суд
- Стаття 7. Ніякого покарання без закону
- Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя
- Стаття 9. Свобода думки, совісті і релігії
- Стаття 10. Свобода вираження поглядів
- Стаття 11. Свобода зібрань та об'єднання
- Стаття 12. Право на шлюб
- Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту
- Стаття 14. Заборона дискримінації
- Стаття 15. Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації
- Стаття 16. Обмеження політичної діяльності іноземців
- Стаття 17. Заборона зловживання правами
- Стаття 18. Межі застосування обмежень прав
- Стаття 19. Створення Суду
- Стаття 20. Кількість суддів
- Стаття 21. Посадові критерії
- Стаття 22. Вибори суддів
- Стаття 23. Строк повноважень і звільнення з посади
- Стаття 24. Канцелярія і доповідачі
- Стаття 25. Пленарні засідання Суду
- Стаття 26. Одноособовий склад Суду, комітети, палати та Велика палата
- Стаття 27. Компетенція суддів, які засідають одноособово
- Стаття 28. Компетенція комітетів
- Стаття 29. Рішення палат щодо прийнятності та суті заяв
- Стаття 30. Відмова від розгляду справи на користь Великої палати
- Стаття 31. Повноваження Великої палати
- Стаття 32. Юрисдикція Суду
- Стаття 33. Міждержавні справи
- Стаття 34. Індивідуальні заяви
- Стаття 35. Умови прийнятності
- Стаття 36. Участь третьої сторони
- Стаття 37. Вилучення заяв з реєстру справ
- Стаття 38. Розгляд справи
- Стаття 39. Досягнення дружнього врегулювання
- Стаття 40. Слухання у відкритому засіданні та доступ до документів
- Стаття 41. Справедлива сатисфакція
- Стаття 42. Рішення палат
- Стаття 43. Передання справи на розгляд Великої палати
- Стаття 44. Остаточні рішення у справі
- Стаття 45. Умотивованість рішень у справі та ухвал
- Стаття 46. Обов'язкова сила рішень та їх виконання
- Стаття 47. Консультативні висновки
- Стаття 48. Консультативна компетенція Суду
- Стаття 49. Умотивованість консультативних висновків
- Стаття 50. Витрати на забезпечення діяльності Суду
- Стаття 51. Привілеї та імунітети суддів
- Стаття 52. Запити Генерального секретаря
- Стаття 53. Гарантія визнаних прав людини
- Стаття 54. Повноваження Комітету Міністрів
- Стаття 55. Відмова від інших засобів урегулювання спорів
- Стаття 56. Територіальне застосування
- Стаття 57. Застереження
- Стаття 58. Денонсація
- Стаття 59. Підписання і ратифікація
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.