Стаття 389. Право касаційного оскарження

Цивільний процесуальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 14361

    Переглядів

  • 14361

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

    1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

    2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

    {Пункт 2 частини першої статті 389 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 }

    3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

    {Пункт 3 частини першої статті 389 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 }

    2. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

    1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

    2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

    3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

    4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

    Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    {Частина друга статті 389 в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020 }

    3. Не підлягають касаційному оскарженню:

    1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

    2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

    {Абзац перший пункту 2 частини третьої статті 389 в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020 }

    а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

    б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

    в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

    г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

    {Пункт 2 частини третьої статті 389 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-р(II)/2023 від 22.11.2023 }

    4. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

    {Частина четверта статті 389 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 }

    Попередня

    403/516

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Рішення суду першої інстанції у певній частині - не може бути оскаржено до касаційної інстанції особою, яка не оскаржувала його в апеляційній інстанції (ВП ВС, справа №488/2807/17 від 18.01.2023 р.)
     У позові прокурора, що звернувся за захистом інтересів держави було три вимоги:

    1. визнати незаконними та скасувати певні пункти рішення міської ради;
    2. визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я первинної набувачки;
    3. витребувати у кінцевої набувачки у власність держави землю - у придатному для використання стані шляхом знесення розміщеного там об`єкта нерухомості (житлового будинку).

    Районний суд задовольнив позов частково. З урахуванням виправленої описки суд: 1) ухвалив визнати незаконними та скасувати оскаржені пункти рішення міської ради 2) ухвалив визнати недійсним державний акт; 3) відмовив у задоволенні вимоги про витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості. Тобто перші дві вимоги задовольнив, а у задоволенні третьої відмовив.

    Прокурор подав апеляційну скаргу в частині третьої вимоги (витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості), тобто просив рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, а його вимогу №3 задовольнити. І апеляційний суд задовольнив.

    Подаючи касаційну скаргу, кінцева набувачка землі, у якої якраз і мали витребовувати землю із знесенням будівель - оскаржила не тільки прийняту постанову суду апеляційної інстанції, а і рішення суду першої інстанції в частині вимог прокурора №1 і №3 (бо не врахувала виправлену описку).  Читати повністю

    Аналізуйте судовий актЯкщо сума спору НЕ перевищує 100 прожиткових мін. для працездатних осіб в момент подання скарги ВС відмовляє у відкритті касаційного провадження (ВС/ВЦС від 14 березня 2018р. у справі № 127/22669/17)

      Процесуальна ухвала Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження, яка ілюструє реалізацію дуже суперечливої новели у цивільному судочинстві про малозначні справи запровадженої у ст. 389 ЦПК України оскаржити у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, яку ухвалено у спорі із сумою ціни позову нижче ніж 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи неможливо.    

    ВС також підкреслив, що в цій справі постанова суду апеляційної інстанції була ухвалена та касаційна скарга була подана вже після внесення змін до ЦПК України законом від 3 жовтня 2017р. № 2147-VII, тобто касатор знав нову редакцію ст. 19, 389, 394 процесуального закону.

    Отже, для відкриття касаційного провадження  касатору серед іншого треба завжди вираховувати  чи більша сума ціни позову ніж 100 прожиткових мінімумів для працездатної особи на момент подання касаційної скарги.  Стаття 389 ЦК України містить з цього правила винятки, але поки що вони не знайшли своє відображення у судовій практиці.  

    Нагадуємо, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу постійно змінюється і у 2018 році складає: з 1-го січня –1762,00 грн., з 1-го липня – 1841,00 грн, з 1-го грудня – 1921,00 грн.  

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст