Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 150. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

{Частину першу статті 150 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 263-IX від 31.10.2019}

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

{Пункт 3 частини першої статті 150 в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020}

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

{Пункт 7 частини першої статті 150 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

{Пункт 10 частини першої статті 150 в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020}

2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії.

8. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

9. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

10. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв’язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

{Частину десяту статті 150 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 198-IX від 17.10.2019}

11. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

{Статтю 150 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Арештувати власне майно з метою уникнення боргу не вдасться (ВС/КЦС № 755/5333/20 від 24.02.2021)

За загальним визначенням забезпеченням позову є сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Цивільним процесуальним законом одним із заходів такого забезпечення визначено арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Отже Цивільний процесуальний кодекс чітко визначає приналежність майна на який може бути накладено арешт як захід забезпечення позову, але у даній справі позивач який є боржником за кредитним договором перед банком вирішив будь-яким шляхом убезпечити належне йому майно від накладення на нього стягнення і ось, що з цього вийшло (спойлер – аж нічого).

У даній справі суд розглядав позов боржника про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки.

Одночасно із поданням позовної заяви позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні йому квартиру та паркомісце, які є предметом іпотеки.

Суд першої інстанції вказану заяву задовольнив мотивувавши своє рішення тим, що не вжиття вказаного заходу може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у зв`язку з існуванням можливості реалізації відповідачем нерухомого майна.

Апеляційний суд визнав таку позицію обґрунтованою.

На вказані рішення банківською установою було подано касаційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що вказані рішення суперечать вимогам п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яка передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовною заявою немайнового характеру, проте заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що була задоволена судом, відповідає виключно позовним вимогам майнового характеру, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Касаційний цивільний суд із доводами відповідача погодився.

Приймаючи таке рішення КЦС у своїй постанові вказав наступне.

З аналізу ст. 149 ЦПК України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Проте при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Аналізуйте судовий акт: Заборона користування індивідуальним банківським сейфом та обмеження доступу до нього при поділі майна подружжя є належним заходом забезпечення позову (Київський райсуд м. Одеси у справі № 947/1927/20 від 07.02.2020)

Нормами статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову.

Хочу відразу звернути увагу на те, що останній не є вичерпним, оскільки пунктом 2 частини першої вказаної статті визначено, що позов може забезпечуватись шляхом заборони вчиняти певні дії.

Отже законодавцем позивачу надано так би мовити «широке поле для маневру» відповідно до кожної конкретної ситуації.

На практиці трапляються досить екзотичні засоби забезпечення позову про один з яких і йдеться в ухвалі, яку запропоновано до уваги.

У даній справі колишня дружина вирішила поділити свою спільну сумісну зі своїм колишнім чоловіком власність, зокрема і готівкові грошові кошти, які зберігаються у банківських скриньках.

З метою забезпечення позову останньою до суду було подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями від його ім`я, заборони доступу та користування індивідуальними банківськими сейфами для зберігання грошових коштів та інших цінностей, що розташовані у банківській установі.

Мотивуючи таке прохання позивач послалась на те, що до розгляду справи по суті, відповідач має можливість доступу до банківських сейфів, за наслідком чого забрати готівкові кошти з вказаних сейфів, внаслідок чого буде відсутня можливість встановити таке майно, для подальшого його розподілу, чим буде зроблено неможливість розгляду зазначених вимог та ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд таке прохання задовольнив.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що згідно ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже вказані вимоги про забезпечення позову шляхом вжиття заявленого виду співрозмірним позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, оскільки до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідач має право зняти зі зберігання у вказаних банківських сейфах спірне майно, яке в свою чергу підлягає встановлення та розподілу і є предметом спору в цій справі, у разі доведеності сторонами по справі своїх вимог і заперечень, чим в свою чергу зробить не можливим розгляд справи та виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому вжиття саме таких заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0