1. Зміст ухвали суду залежить від виду ухвали. Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з 4 частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютивної
У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постановлення; прізвище та ініціали судді (суддів – при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; прізвища та ініціали (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог.
В описовій частині зазначається суть питання, що вирішується ухвалою, тобто короткий зміст клопотання, яке вирішується та підстави його заявлення.
В мотивувальній частині зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків (тобто висновок суду про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого клопотання), і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (тобто посилання на конкретну правову норму).
В резолютивній частині зазначається висновок суду (що саме ухвалив суд), строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2. Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати (протокольна ухвала), повинна містити лише мотивувальну та резолютивну частину. Це пов’язано із процесуальною економією, адже учасникам процесу зрозуміло яке питання вирішується судом.
3. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених ст. 19 Закону “Про виконавче провадження”. Відповідно до цієї статті у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Ви серйозно? ВП вирішила, що у тривалому розгляді справ винен не кадровий голод, а неналежна організація суддями своєї роботи (ВП/ВС у провадженні № 11-247сап19 від 10.12.2020)
Реформування судової гілки влади стало доброю традицією для кожного з обраних Президентів України, Верховної Ради та інших державних органів.
Чесно кажучи я досі не можу збагнути у чому саме полягають такі реформи та який позитивний ефект вони мають принести адже з кожною реформою стан справ у діяльності судів стає все гріше і гірше.
З кожним роком внаслідок недолугих дій влади кількість суддів зменшується, з’являються такі ганебні явище як відсутність суддів у окремих населених пунктах.
Очевидним є те, що збільшення вакансій за рахунок суддів, які звільнились за власним бажанням або яких звільнено з інших підстав тягне за собою збільшення навантаження на слуг Феміди, які залишились працювати.
Часто мої клієнти питають в мене – а коли має бути розглянуто спір? Як правило я намагаюсь уникати відповіді на ці питання, а у випадку наполегливості клієнта посилаюсь на норми процесуального закону, які регламентують строки розгляду справ в судах.
Але коли строки проходять, затягування з розглядом справи викликає справедливе обурювання клієнта, а мені як адвокату доводиться якось заспокоювати розлюченого клієнта. Доводи щодо наявності кадрового голоду, надмірної завантаженості суддів та недолугості влади вже не діють оскільки клієнту на це все чхати – він хоче бачити результат.
Нажаль, так само плювати на це і владі, яка є основним винуватцем.
Але виявляється, що кадровий голод та надмірна завантаженість не є чинниками, які призводять до затягування розгляду справ – у всьому винуваті дурнуваті судді, які не можуть належно організувати свою роботу!
Саме таку дивну позицію зайняла Велика Палата при розгляді справи, рішення у якій пропонується до уваги.
У даній справі Вища рада правосуддя прийняла рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності судді, який два роки розглядав справу про розірвання шлюбу.
Суддя не погодився з таким рішенням та подав до Великою Палати скаргу на таке рішення.
Але Велика Палата визнала доводи скарги необґрунтованими та у її задоволенні відмовила.
Приймаючи таке рішення ВП ВС послалась на те, що па підставі частини третьої статті 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Нормами ст. 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
У справі, з розглядом якої суддя на думку ВРП зволікав, перше судове засідання призначено із порушенням процесуальних строків, друге призначено до розгляду через 5 місяців. Взагалі ВРП констатувала що кожне призначення справи до розгляду відбувалось зі порушенням строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом. Так у справі було призначено 11 судових засідань з інтервалами від 3 тижнів до п`яти місяців між судовими засіданнями.
Як я зазначав вище ВП ВС погодилась із рішенням ВРП та зазначила, що (УВАГА!) надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення судових засідань у справі зі значними інтервалами, які перевищують строки, встановлені законом, натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства суддею.