1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яке має відповідати як загальним вимогам, передбаченими в ЦПК, так і вимогам коментованої статті. Дана стаття вказує тільки на особливості резолютивної частини рішень в справах про усиновлення. Якщо суд задовольняє заяву про усиновлення, то в резолютивній частині рішення повинно бути зазначено про зміну за клопотанням заявників прізвища, імені і по батькові дитини (повнолітньої особи), яка усиновляється, дату і місце її народження, запис усиновителів її батьками, стягнення з них судових витрат.
Пункт 9 Постанови Пленуму ВС України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачає, що у випадку задоволення заяви про усиновлення в резолютивній частині рішення необхідно навести відомості про заявника (заявників, повністю зазначивши його прізвище, ім‘я, по батькові, день, місяць і рік народження, а також про його громадянство.
Згідно ч.3 коментованої статті за клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. При цьому слід мати на увазі, що зміни вносяться не до свідоцтва, а до актового запису про народження дитини.
2. Відповідно до статті 224 СК суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров´я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров´я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених СК, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров´я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
3. Згідно статті 225 СК усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
У випадку, якщо фактичне місце проживання особи, щодо якої подано заяву про її усиновлення, не збігається з місцем її народження, копія рішення суду надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження такої особи.
ЦПК не передбачає обов’язку чи права суду за будь-яких обставин допускати негайне виконання рішення у справі про усиновлення.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення” № 1377 від 28.08.2003 р. суд, що постановив рішення про усиновлення дитини іноземцем, у десятиденний строк після набрання судовим рішенням чинності подає Центрові з усиновлення дітей засвідчену в установленому порядку копію рішення суду.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення (ВС ОП КЦС справа № 638/3792/20 від 20.09.2021 р.)
Після розірвання шлюбу - дружина подала позов про поділ майна подружжя. Так, із обставин справи стало відомо - що ще перебуваючи у шлюбі вони із чоловіком уклали договір про поділ майна подружжя в якому сторони визначили обсяг майна - два авто («Porsche Cayenne», і «Honda Civic») та домовились, що перше авто залишається у чоловіка, а друге - у дружини із доплатою 1 539 000 грн. Сторони - згідно Договору - стверджували, що інше майно, що було набуте ними у шлюбі і становило спільну сумісну власність було відчужено ними за взаємною згодою до укладання цього договору, а грошові кошти, отримані в результаті такого відчуження були витрачені на потреби та інтереси сім`ї. Подаючи позов, дружина вказувала, що він під час перебування у шлюбі приховав отримання заробітної плати, а також придбання нерухомого майна (трьох квартир та двох машиномісць). У зв’язку із цим - позивач просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаного майна. Представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі - оскільки підписанням договору про поділ майна сторони підтвердили факт поділу спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, а на момент звернення позивача до суду відсутнє майно, яке може перебувати у спільній сумісній власності, у зв`язку з його поділом на підставі відповідного правочину. Читати повністюУ цьому рішенні ОП КЦС конкретизувала попередні висновки стосовно закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю спору - відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, розтлумачивши поняття “юридичний спір” в широкому сенсі - відповідно до практики ЄСПЛ.