. Зміст судового наказу незалежно від суті заявлених вимог повинен відповідати вимогам ст. 103 ЦПК. У змісті судового наказу є тільки дві частини – вступна та резолютивна. Аналіз представлених письмових доказів і встановлених на їх основі обставин та правовідносин у судовому наказі не відображається. Таким чином, описова і мотивувальна частини відсутні. Проте у переліку вимог до змісту судового наказу обов’язковим є посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги.
. Судовий наказ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим ст.19 Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року. До них належать:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Наказ має бути підписаний і скріплений печаткою суду.
У ЦПК не встановлено, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Однак судовий наказ (разом з виконавчим листом суду) міститься у переліку виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою Закону «Про виконавче провадження» (ст. 3). Отже, судовий наказ є виконавчим документом і не вимагає видачі виконавчого листа. Переважно практика судів при вирішенні цього питання є правильною, хоча матеріали узагальнення свідчать і про помилки.
. Судовий наказ складається і підписується у двох примірниках, ідентичних за своїм змістом. Другий примірник скріплюється печаткою суду і видається стягувану після набрання ним законної сили у порядку, передбаченому ст. 105 ЦПК.
Стягувач має право пред’явити наказ до виконання за правилами виконавчого провадження протягом трьох років у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.
Судовий наказ може бути спрямований безпосередньо суддею для виконання державному виконавцю. Наприклад, згідно зі ст. 364 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень (судовий наказ є особливою формою судового рішення), зокрема, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць. Якщо судовий наказ у подальшому буде скасовано, то питання про поворот виконання вирішується з врахуванням ст. ст. 381 382 ЦПК та ст. 94 Кодексу законів про працю України тощо.
Якщо стягувач на підставі діючого законодавства звільнений від сплати судового збору, то останній стягується з боржника в дохід відповідного бюджету при винесенні судового наказу.
У разі втрати оригіналу судового наказу стягував має право звернутися зі заявою про видачу його дубліката в порядку ст. 370 ЦПК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: При наполяганні боржника на непідписанні кредитного договору чи іншого правочину суд повинен роз’яснити йому право на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (ВС/КЦС у справі № 1512/2-234/11 від 20 лютого 2019р.)
Неоднозначна постанова ВС, яка вносить дисонанс у вже сталу судову практику щодо реагування на заяву боржника у відношенні кредитного договору «це не мій підпис, я нічого не підписував, подивиться як я насправді розписуюсь, банківські працівники – шахраї, тощо». Зазвичай суди із посмішкою відносяться до такої поведінки боржника, особливо коли подібні заяви озвучує адвокат боржника, а сам боржник не наважується прийти до суду. У переважній більшості випадків навіть якщо заявлене клопотання судді відмовляють і у призначенні почеркознавчої експертизи посилаючись на відсутність умовно-вільних зразків підпису боржника та і взагалі не бажають серйозно ставитися до таких заперечень.
Так було і у цій справі. Поручитель (відповідач) заявляв суду, що не знайомий с боржником та не підписував договір поруки і клопотав про витребування у кредитора оригіналу кредитного договору та договору поруки. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме клопотання зникло з матеріалів справи. Окрім того відповідач надав суду інформацію про відкриття кримінального провадження за фактом підроблення його підпису та надавав для огляду свій паспорт з несхожим підписом, який був виданий йому вже після дати укладання зазначеної на договорі поруки. Ці доводи були проігноровані судами.
У підсумку суд першої інстанції задовільнив позов кредитора про стягнення з нібито поручителя суми боргу, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ВС констатував істотні процесуальні порушення у справі – ст. 103 ЦПК України, а саме не роз’яснення судами попередніх інстанцій право відповідачу заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у випадку, коли відповідач заявляє про непідписання ним договору поруки – правочину, внаслідок порушення умов якого і присуджується стягнення коштів.
Так, «суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.»
Звичайно в цьому конкретному випадку експертиза підпису на договорі поруки необхідна для правильного вирішення спору, проте якщо така практика буде відбуватися у кожному випадку наполягання боржником на непідписанні кредитних та фінансових документів, то це може вилитися в технологію затягування справи та латентного зловживання процесуальними правами.