1. Цивільна процесуальна правоздатність відрізняється від цивільної правоздатності. Так, згідно ч.1 ст.25 ЦК здатність мати цивільні права та обов´язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність виникає у фізичної особи у момент її народження, а припиняється у момент її смерті. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю з моменту її створення (ст. 80 ЦК). Натомість, цивільна процесуальна правоздатність виникає в особи з моменту виникнення цивільних процесуальних правовідносин. До виникнення процесуальних правовідносин у особи існує лише право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 55 Конституції України, ст. 3 ЦПК).
2. Коментована стаття дає поняття цивільної процесуальної правоздатності як здатності мати цивільні процесуальні права та обов´язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи. Цивільна процесуальна правоздатність – абстрактна умова володіння всіма передбаченими цивільним процесуальним правом процесуальними правами і обов’язками. Вона передбачає можливість конкретної особи стати суб’єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов’язків, передбачених законом для даного суб’єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють цивільною процесуальною правоздатністю. Для того, щоб особа стала носієм цивільної процесуальної правоздатності, необхідний юридичний факт, який би обумовив виникнення цивільного процесу. Цивільна процесуальна правоздатність поза рамками цивільних процесуальних правовідносин не існує.
3. Коментована стаття вказує, що цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи. Виходячи з такого формулювання статті, судді не доводиться перевіряти наявність процесуальної правоздатності у особи, що звертається до суду, чи юридичної особи, яка подала позов, - достатньо лише з´ясувати, чи дійсно даний суб´єкт зареєстрований як юридична особа.
Правоздатність юридичних осіб є елементом їх правового статусу. Тобто кожна юридична особа має правоздатність як в матеріальних, так і у процесуальних цивільних правовідносинах. Статус юридичної особи засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи або витягом (довідкою чи випискою) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що сторона (позивач чи відповідач) не мають статусу юридичної особи, провадження у справі закривається на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК (за аналогією закону).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Позовні вимоги про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини заявлені одночасно розглядаються судами за правилами альтернативної підсудності (ВС/КЦС у справі № 725/2910/19 від 11.09.2020)
Цивільне процесуальне право визначає кілька видів територіальної юрисдикції (підсудності). При цьому одним з видів територіальної юрисдикції є підсудність справ за вибором позивача (так звана альтернативна підсудність).
З такою підсудністю розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин та деякі інші спори.
Іноді на практиці виникає необхідність пред’явлення двох чи більше вимог до однієї особи, як наприклад позов про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
За правилами якої підсудності має розглядатись справа? КЦС вважає що за правилами альтернативної підсудності.
У даній справі чоловік звернувся до суду із позовом до своєї колишньої дружини про визначення місця проживання їх спільної дитини із ним та стягнення з матері дитини аліментів.
Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд такі вимоги задовольнив.
Відповідачем на такі судові рішення було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано зокрема тим, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, а саме в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, адже позов повинен розглядатися за місцем реєстрації відповідача.
Однак, Касаційний цивільний суд із такими доводами не погодився та скаргу залишив без задоволення.
У своїй постанові суд касаційної інстанції послався на те, що відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
З аналізу ст. 27, 28 ЦПК України випливає, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності, оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У даному випадку підсудність цієї справи визначено вірно, адже позов подано до суду за місцем проживання позивача, відповідно до положень частини першої статті 28 ЦПК України, оскільки на час звернення із позовом дитина проживала разом з позивачем, тому вимоги про стягнення аліментів могли розглядатись за правилами альтернативної підсудності, тобто і за місцем проживання позивача. Поєднання у одному проваджені із вимогою про стягнення аліментів вимоги про визначення місця проживання дитини, не суперечить положенням процесуального закону, відповідно не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи.