1. Коментована стаття встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача) вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу – можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин (стан здоров’я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.
Враховуючи вищезазначені критерії випадки вибору судів можна поділити на певні групи.
2. Перша група випадків вибору судів стосується того, що в число судів, один з яких може обрати позивач, обов’язково входить і суд за місцем проживання позивача. Сюди входять правила, що містяться в частинах 1, 2, 3, 4, 5 даної статті. Так, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, позови про розірвання шлюбу, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, позови, що виникають з соціальних, пенсійних і житлових відносин, позови про повернення майна або його вартості, про відшкодування шкоди, завданої особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися в суд за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача (ст.109 ЦПК) або в суд за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування позивача.
3. Існує ряд випадків, коли позивач може обрати не один із двох, а один із трьох судів. Відповідно до ч. 3 цієї статті у справах за позовом про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, позивач має право вибору одного з трьох можливих судів для розгляду цієї справи: за місцем проживання відповідача, за місцем проживання позивача і за місцем заподіяння шкоди.
4. У ч. 2 цієї статті враховуються об’єктивні обставини (чинники), які зумовлюють необхідність у встановленні додаткових пільг при виборі суду який розглядатиме позов про розірвання шлюбу.
Так, допускається можливість пред’явлення позову про розірвання шлюбу в суд за місцем проживання позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за стоном здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Поряд з тим, проявляючи таку ініціативу про розгляд справи в суді за місцем свого проживання позивач повинен подати документи, що підтверджують складність виїзду його в суд за місцем проживання відповідача. Питання про наявність підстав для задоволення такого прохання позивача може бути вирішено судом (суддею) за місцем проживання позивача і не може розглядатися судом (суддею) за місцем проживання відповідача після прийняття ним справи до провадження як це було раніше, оскільки в нині діючому ЦПК немає такої підстави передачі справи на розгляд іншого суду, яка передбачалася п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України 1963 року, суть якої полягала в наступному: якщо суд визнає, що даний позов зручніше вирішити за місцем проведення найголовніших дій, які підлягають перевірці, або взагалі в іншому суді, а не в суді, обраному позивачем він може передати порушену справу до іншого суду. Остаточне рішення про розгляд справи в суді за місцем проживання позивача в цьому випадку приймає суддя, який перевірив подані документи. Ця норма робить інститут судового захисту більш доступним для громадянина та створює більш сприятливі умови (зручності) для захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, позивач має право пред’являти також за своїм місцем проживання.
Загальний порядок і підстави відшкодування шкоди встановлюються ст. 1176 ЦК, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», від 01.12.1994 р., а також Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. №6/5/3/41.
5. Друга група правил про альтернативну підсудність не передбачає серед судів, які можуть за вибором позивача розглядати цивільну справу суд за місцем проживання відповідача. До числа альтернативних судів закон відносить суди за місцем знаходження філіалу юридичної особи, за місцем знаходження майна відповідача, місцем виконання договору, за місцем тимчасового проживання чи перебування відповідача чи постійного його заняття (роботи) та ін. (частини 6, 7, 8, 9, 10 цієї статті).
6. За правилами альтернативної підсудності пред’являються також заяви по окремих категоріях справ непозовного цивільного судочинства - окремого та наказного провадження.
В окремому провадженні такими справами є :
а) справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою - заява подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна;
б) справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі – заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного паперу на пред’явника або за місцем платежу за векселем;
в) справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу – заява подається до суду за місцем знаходження протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
7. Спір про визначення вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Отже, у ч.12 коментованої статті визначається підсудність зазначених позовів, що пред’являються до стягувача, а саме про:
- визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню;
- повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса.
При зверненні із зазначеними позовними вимогами особа може обирати суд, що буде розглядати цивільну справу, із таких судів:
- за місцезнаходженням відповідача, тобто стягувача за виконавчим написом нотаріуса;
- за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Аналізуйте судовий акт: Висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження, може бути визнаний доказом у цивільній справі, навіть якщо вирок ще не постановлено (ВС КЦС №756/11081/20 від 03.07.2024 р.)
Донька подала позов про визнання заповіту недійсним, оскільки була впевнена, що мати ніякого заповіту не складала. На підтвердження вона подала висновок експерта складений у кримінальній справі (за заявою доньки йшла ще одна справа проти того хто підробив заповіт). Проте перша інстанція не задовольнила позов доньки, бо вважала, що висновок експертизи в кримінальній справі, є недопустимим доказом для цієї справи. Рішення було оскаржено і скасоване в апеляційному суді, яка нормально прийняла висновок експертизи як доказ. Тому позов доньки було частково задоволено. ВС КЦС розглядаючи касаційну скаргу опонента, залишив в силі рішення на користь доньки. Читати повністюДонька із мамою володіли квартирою по ½ частці. Коли матері не стало, донька не змогла одразу подати заяву прийняття спадщини, бо втратила паспорт. І допоки паспорт робили, виявилось що інша особа прийняла ½ квартири по заповіту.