1. Відповідно до принципу усності судового розгляду всі наявні в справі письмові докази повинні оголошуватися в судовому засіданні і пред´являтися для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності (їх суперечливість, сумніви в їх дійсності тощо) - і свідкам, експертам. Це правило поширюється і на письмові докази, одержані в порядку судових доручень, забезпечення доказів або огляду на місці.[71]
2. Дослідження письмових доказів полягає в тому, що суд оголошує (зачитує) їх в судовому засіданні та пред’являє для ознайомлення особам, які беруть участь у справі. Якщо лише частина доказу має значення для справи, то суд оголошує лише цю частину.
В тих випадках, коли письмові докази торкаються питань, з приводу яких призначалася експертиза або на які можуть дати відповідь свідки, вони пред’являються також для ознайомлення експертам і свідкам.
Особи, які беруть участь у справі також можуть дати пояснення з приводу цих доказів. Пояснення повинні стосуватися лише цього конкретного письмового доказу. Пояснення доцільно використовувати для наголошення уваги суду на певних особливостях доказу.
3. Досліджуючи письмові докази суд також перевіряє їх достовірність. У випадках оспорювання достовірності письмового доказу, суд може перевірити цю обставину шляхом опитування сторін, допиту свідків, порівняння з іншими письмовими доказами, призначенням експертизи
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” від 12.06.2009р. №2 у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (ст. 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).
Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо ці факти доказані іншими допустимими засобами доказування, то сторона, яка подала доказ, справжність якого оспорюється, вправі просити суд розглядати справу на підставі інших доказів, а цей до уваги не брати.
Якщо заява про фальшивість надійшла, але особа, яка подала документ, не просить його виключити з числа доказів або фальшивість заперечує, слід керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов´язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 61 ЦПК). Оскільки сторона покликається на фальшивість документа, то вона і повинна це довести. В більшості випадків, довести це можна лише шляхом проведення експертизи. Тому одночасно із поданням такої заяви зацікавлена особа повинна подавати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи (почеркознавчої, трасологічної тощо).
Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документу, щодо якого було подано заяву про фальшивість.
Заява про фальшивість може бути обґрунтована лише сумнівами. Тому особа може заявляти про фальшивість усіх наявних у справі документів, тотальну фальсифікацію. Поряд із клопотаннями про призначення експертизи для перевірки достовірності документів, це може використовуватися для затягування розгляду справи.
Аналізуйте судовий акт: Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження, без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з адвокатом (ВС КЦС №369/13467/20 від 16.06.2021 р.)
Неповнолітня особа (яка досягла 14-ти років) подала заяву про видачу обмежувального припису стосовно своєї матері строком на 6 місяців. Після звернення адвоката матері з клопотанням про залишення заяви без розгляду - ухвалою суду залишено заяву без розгляду, тому що згідно із Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (як вважає суд) сама дитина - не наділена правом особисто звертатися до суду із відповідною заявою про видачу обмежувального припису. Згодом, вже адвокат дитини звернувся до суду з апеляційною скаргою на це рішення. Втім, ухвалою суду апеляційної інстанції скаргу представника неповнолітнього залишено без рухуз підстав того, що адвокат до апеляційної скарги не додав договір про надання правової допомоги. У даному випадку - як вважав суд - наданий адвокатом ордер не є достатнім доказом на підтвердження його повноважень як представника неповнолітнього. Адвокат заперечував - він подав заяву про те, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером не потрібно, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнаний судом недійсним, відсутні норми чинного законодавства, які забороняють неповнолітньому укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом на умовах, що відповідають інтересам дитини та з метою захисту від протиправних посягань з боку батьків, родичів та інших осіб. Втім, апеляційний суд повернув заявнику скаргу на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України. Читати повністюЦікаві та практично корисні висновки навів ВС КЦС у справі - в якій дитина намагалась отримати обмежувальний припис від своєї матері. Суд першої інстанції залишив заяву без розгляду, оскільки її було подано дитиною, а апеляційний суд - в якому до справи було залучено вже адвоката - апеляційну скаргу адвоката повернув заявнику на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України - бо представник не надав договір про правову допомогу (хоча було надано ордер). ВС КЦС в свою чергу - скасував ухвалу суду апеляційної інстанції - і ось чому.