Чому Верховний Суд знижує гонорари адвокатів (ВП ВС у справі № 911/969/24)

Питання розподілу судових витрат у господарському судочинстві доволі дискусійна категорія процесуального права, в якій перетинаються і принцип свободи договору між клієнтом і адвокатом і межі судового контролю за співмірністю витрат.

У справі № 911/969/24 Верховний Суд у складі Великої Палати додатковою постановою сформулював нові підходи не лише до оцінки витрат на професійну правничу допомогу, а й до питання їх реального відшкодування у складних господарських спорах. (Джерело : Судово-юридична газета)

Рішення у цій справі стало орієнтиром для подальшої практики щодо того, якими критеріями мають керуватися суди при визначенні розумності та необхідності витрат на адвокатські послуги на найвищому рівні судової інстанції. ВП ВС вирішила не лише спір щодо поставки сільгосптехніки, а й питання того, скільки коштує інтелектуальна праця адвоката в найвищій судовій інстанції.

Читайте статтю: Гонорар успіху як форма оплати винагороди адвокату: практика Верховного Суду

В іншій справі ВП ВС пояснив, коли покупець втрачає право вимагати товар після повернення передоплати. Підприємство-покупець намагалося через суд змусити підприємство-постачальника поставити техніку після того, як покупець мовчазно прийняв повернену передоплату. ВП ВС у постанові від 18.02.2026 вирішила, що прийняття грошей без заперечень свідчить про припинення зобов’язання за домовленістю сторін.

Оскільки постачальник виграв справу в касації, а скаргу позивача залишено без задоволення, постачальник отримав право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тож проаналізуємо саме Додаткову постанову ВП ВС від 20.05.2026, яка розкриває механізми оцінки «реальності» та «неминучості» адвокатських витрат.

Формула гонорару

Постачальник просив стягнути з опонента 65 000 гривень. Адвокат обґрунтував суму наступним чином: його погодинна ставка складає 10 000 грн. Складання заперечень проти відкриття касаційного провадження склало 4 години, що вартувало 40 000 гривень. Складання відзиву на касаційну скаргу зайняло 2 години, тож коштувало 20 000 грн, а клопотання про відеоконференцію зайняло 0,5 години вартістю 5 000 грн.

Постачальник надав повний пакет документів: договір, додаткову угоду, акт приймання-передачі послуг та рахунок-фактуру. Здавалося б, формальні вимоги ГПК України дотримано.

Читайте статтю: Гонорар успіху адвоката: нюанси погодження та проблеми стягнення

Захист позивача

Позивач виступив із запереченнями, які стали ключовими для суду.

Так, позивач зазначив, що зміст заперечень та відзиву постачальника фактично повторює позицію, викладену в судах першої та апеляційної інстанцій. Нової правової аналітики в касації не було.

Позивач звернув увагу на завищення обсягу витраченого часу. Зокрема, заявлені 4 години на підготовку заперечень, зміст яких фактично дублював доводи відзиву, були зазначені як такі, що не відповідають критерію розумності та необхідності витрат.

Позивач посилався на договірні зобов’язання з адвокатом, однак фактичних доказів оплати наданих послуг або здійснення розрахунків на момент розгляду питання про витрати не було подано. Це стало додатковим аргументом при оцінці співмірності заявлених сум.

У сукупності ці обставини вплинули на підхід суду до визначення меж компенсації витрат на правничу допомогу та підтвердили тенденцію до контролю за їх обґрунтованістю у господарському процесі.

Читайте статтю: Попередня оплата гонорару = оподаткований дохід?

Позиція Великої Палати

ВП ВС відхилила аргумент позивача про відсутність оплати послуг адвоката. Для розподілу витрат достатньо довести, що вони мають бути сплачені згідно з договором.

Суд визнав, що втручання у договірні відносини адвоката і клієнта (ст. 627 ЦК) можливе лише у разі обґрунтованого клопотання іншої сторони про неспівмірність.

Посилаючись на практику ЄСПЛ (справи «Двойних проти України», «East/West Alliance Limited»), ВП ВС наголосила, що витрати мають бути «фактичними, неминучими та обґрунтованими».

Проте ВП ВС погодилася з позивачем щодо неспівмірності робіт.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд під час відкриття касаційного провадження у цій справі ухвалою від 07 квітня 2025 року не взяв до уваги жодних доводів заперечення позивача щодо відкриття касаційного провадження, зокрема щодо неподібності правовідносин у наведених справах та у справі, що переглядається, оскільки такі доводи перевіряються під час розгляду касаційної скарги по суті.

Такі обставини, як неприйняття касаційним судом підготовлених адвокатом процесуальних документів, неодноразово враховувалися Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як підстава для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, у постановах від 12 березня 2024 року у справі № 904/1105/23, від 02 квітня 2026 року у справі № 903/466/25.

Аналізуйте судовий акт: Суд відмовив у стягненні “гонорару успіху” через те що справа не вимагає значних затрат часу та зусиль, а адвокат є постійним учасником такої категорії справ. (ВС КГС, справа №873/52/22 від 08.03.2023 р.)

Під час оцінки судом співмірності заявлених до стягнення витрат з оплати складання відзиву на касаційну скаргу підлягає врахуванню також те, що позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з касаційним оскарженням не змінювалася

Крім того, наведені у відзиві на касаційну скаргу заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є подібними до тих, які були наведені в судах попередніх інстанцій, а зміст відзиву дублює певною мірою висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та зміст процесуальних документів, поданих відповідачем раніше, зокрема заперечення проти відкриття касаційного провадження. Тобто, позиція відповідача була сформована ще в першій інстанції.

Суд прямо вказав, що участь адвоката у касації звелася до «повторення вже сформованої позиції». Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналізуйте судовий акт: У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару, не обов’язково зазначати витрачений адвокатом час в детальному описі робіт чи в акті (ВС ВП, справа №922/1964/21 від 16.06.2022 р. ВІДСТУП від ПП)

У результаті ВП ВС визнала, що 65 000 грн за повторення раніше написаних тез не відповідає критерію розумності та реальності, і зменшила заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 000 грн, які позивач має відшкодувати відповідачу.