Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження, без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з адвокатом (ВС КЦС №369/13467/20 від 16.06.2021 р.)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Цікаві та практично корисні висновки навів ВС КЦС у справі - в якій дитина намагалась отримати обмежувальний припис від своєї матері. Суд першої інстанції залишив заяву без розгляду, оскільки її було подано дитиною, а апеляційний суд - в якому до справи було залучено вже адвоката - апеляційну скаргу адвоката повернув заявнику на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України - бо представник не надав договір про правову допомогу (хоча було надано ордер). ВС КЦС в свою чергу - скасував ухвалу суду апеляційної інстанції - і ось чому.

Фабула судового акту: Неповнолітня особа (яка досягла 14-ти років) подала заяву про видачу обмежувального припису стосовно своєї матері строком на 6 місяців. Після звернення адвоката матері з клопотанням про залишення заяви без розгляду - ухвалою суду залишено заяву без розгляду, тому що згідно із Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (як вважає суд) сама дитина - не наділена правом особисто звертатися до суду із відповідною заявою про видачу обмежувального припису.

Згодом, вже адвокат дитини звернувся до суду з апеляційною скаргою на це рішення. Втім, ухвалою суду апеляційної інстанції скаргу представника неповнолітнього залишено без рухуз підстав того, що адвокат до апеляційної скарги не додав договір про надання правової допомоги. У даному випадку - як вважав суд - наданий адвокатом ордер не є достатнім доказом на підтвердження його повноважень як представника неповнолітнього.

Адвокат заперечував - він подав заяву про те, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером не потрібно, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнаний судом недійсним, відсутні норми чинного законодавства, які забороняють неповнолітньому укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом на умовах, що відповідають інтересам дитини та з метою захисту від протиправних посягань з боку батьків, родичів та інших осіб. Втім, апеляційний суд повернув заявнику скаргу на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України.

Адвокат подав касаційну скаргу, окрім іншого мотивуючи тим, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та дискримінаційною по відношенню до дитини.

ВС КЦС задовольнив касаційну скаргу представника (адвоката) дитини. Мотивував своє рішення наступним:

Щодо ордеру: представник заявника - адвокат - веде судову справу від імені неповнолітнього, повноваження якого підтверджує ордер, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені дитини.

Щодо представництва дитини:

  • Неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Однак, відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення такого договору та наділення адвоката повноваженнями на представництво, окрім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку.
  • У випадку представництва у суді малолітньоїособи адвокат повинен надати суду докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої допомоги. Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред'явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14-ти років.
  • Такі міжнародні акти як Європейська конвенція про здійснення прав дітей - як найвищі інтереси дитини, ставлять максимальний обов`язок держави, як на законодавчому рівні так й на рівні адміністративного, судового захисту надавати можливість дитині (особі до 18 років) приймати безпосередню участь в справах щодо захисту своїх інтересів, особливо у випадку наявності конфлікту з особами, які несуть батьківську відповідальність, в тому числі призначати/обирати свого представника.

Отже у цій справі: Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, порушив норми процесуального права, а саме: частину шостої статті 357, частину другу статті 381 ЦПК України, а тому касаційна скарга адвоката в інтересах неповнолітнього є обґрунтованою та дає підстави для висновку про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Обмеження права власності, шляхом встановлення обмежувального припису кривднику, з метою забезпечення безпеки постраждалої особи - є легітимним заходом (ВС КЦС справа № 766/13927/20-ц від 17.02.2021 р.);

Думка дитини НЕ врахована при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав (КЦС/ВС у справі № 686/16892/20 від 29.07.2021);

Батько має право як надати згоду на виїзд дитини за кордон так і в подальшому відкликати таку згоду (КЦС/ВС у справі № 520/11708/19 від 12.02.2021);

Обмеження права власності, шляхом встановлення обмежувального припису кривднику, з метою забезпечення безпеки постраждалої особи - є легітимним заходом (ВС КЦС справа № 766/13927/20-ц від 17.02.2021 р.).

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 369/13467/20

провадження № 61-18623св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі судді Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2020 року заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»чітко визначено коло осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини, а тому сама дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не наділений правом особисто звертатися до суду із відповідною заявою про видачу обмежувального припису.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, адвокат Незвіський Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я. на ухвалу суду першої інстанції залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я. повернуто заявнику на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що без усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2020 року № 35, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, тому апеляційну скаргу, подану представником неповнолітнього ОСОБА_1 - адвокатом Незвіським Д. Я., відповідно до вимог статей 185, 356, 357 ЦПК Українислід вважати неподаною та йому повернути.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Незвіський Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером не потрібно; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги неповноважним складом суду, одноособово суддею-доповідачем, а не колегією суддів у складі трьох суддів, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення; ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та дискримінаційною по відношенню до дитини.

У лютому 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить закрити касаційне провадження у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати.

Заяви та клопотання

У червні 2021 року адвокат Незвіський Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заперечення на дії головуючого судді (судді-доповідача), мотивовані тим, що суддя у порушення норм процесуального права звернувся за висновком до Науково-консультативної ради при Верховному Суді.

Зважаючи на відсутність необхідності розгляду справи за участю сторін для надання пояснень, з огляду на обставини справи, а також на те, що судове засідання не проводиться та протокол не ведеться, підстав для занесення заперечень до протоколу судового засідання немає.

У зв`язку з виникненням під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції питань щодо застосування норм права, на підставі пункту 3.2 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженого постановою Пленуму Верховного Суду від 02 лютого 2018 року № 1 «Про затвердження Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді», Голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді з відповідним запитом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заперечення адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 на дії головуючого судді (судді-доповідача) є безпідставними та відхиляються судом, оскільки позиція адвоката щодо порушення норм процесуального права під час звернення до Науково-консультативної ради при Верховному Суді та передачі копій матеріалів цивільної справи не узгоджується із нормами чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у жовтні 2020 року до місцевого суду надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява неповнолітнього ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно своєї матері ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

У жовтні 2020 року адвокат Приходько С. В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залишення заяви без розгляду, оскільки заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, адвокат Незвіський Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я. на ухвалу суду першої інстанції залишено без руху з підстав того, що адвокат Незвіський Д. Я. до апеляційної скарги не додав договір про надання правової допомоги від 17 жовтня 2020 року № 35, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дотримання вказаних вище вимог закону при укладенні цього договору, на підставі якого був виданий ордер. У даному випадку наданий адвокатом Незвіським Д. Я. ордер не є достатнім доказом на підтвердження його повноважень як представника неповнолітнього ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді.

30 листопада 2020 року на адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 про те, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером не потрібно, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнаний судом не дійсним, відсутні норми чинного законодавства, які забороняють неповнолітньому укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом на умовах, що відповідають інтересам дитини та з метою захисту від протиправних посягань з боку батьків, родичів та інших осіб. Заявник вважав, що є підстави для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника неповнолітнього ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д. Я. повернуто заявнику на підставі статей 185, 356, 357 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження Незвіський Д. Я. , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини третьої статті 34, частини четвертої статті 62, частини шостої статті 357, частини другої статті 381 ЦПК України, та неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 1та 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, оскаржив судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, суд апеляційної інстанції виходив з того, що без усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2020 року № 35, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Проте зазначені висновки є помилковими та свідчать про порушення норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції Українипередбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК Україниповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру». Згідно з частиною п`ятою вказаної статті відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Частиною шостою статті 62 ЦПК Українипередбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

За приписами статті 26Закону України «Про адвокатуру»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Згідно з пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Закон України «Про адвокатуру»не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04 серпня 2017 року № 162 вказано на те, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об`єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об`єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Як установлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 до апеляційної скарги адвокатом Незвіським Д. Я. додано оригінал ордера від 17 жовтня 2020 року серії АІ № 1061345, який виданий адвокатом та містить підпис адвоката.

Таким чином, представник заявника - адвокат Незвіський Д. Я. веде судову справу від імені неповнолітнього ОСОБА_1 , повноваження якого підтверджує ордер, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про подання та підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі статті 357 ЦПК України.

Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція Цивільного процесуального кодексу Українине вимагала.

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 (провадження № 11-706апп19).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), звернула увагу на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру»ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Однак, відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення такого договору та наділення адвоката повноваженнями на представництво, окрім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

У випадку представництва у суді малолітньої особи адвокат повинен надати суду докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої допомоги. Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред`явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14-ти років.

Верховна Рада України, ратифікуючи Європейську конвенцію про здійснення прав дітей 1996 року, заявила, що дія цієї Конвенції поширюється на розгляд судами справ, що стосуються: усиновлення дитини; встановлення опіки, піклування над дитиною; визначення місця проживання дитини; позбавлення або оспорювання батьківських прав; інших питань про відносини між батьками та дитиною; будь-яких інших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань її сім`ї (у тому числі її виховання, поновлення батьківських прав, управління її майном).

Отже, можна констатувати, що Європейська конвенція про здійснення прав дітей має предметом свого регулювання правовідносини у даній справі. Метою цієї конвенції є надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Європейська конвенція про здійснення прав дітей, зокрема та серед іншого, зазначала в статті 4, що за винятком, передбаченого статтею 9, дитина має право подавати особисто або через інших осіб чи органи клопотання про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, що стосуються її у випадках, коли внутрішнє законодавство позбавляє суб`єктів батьківської відповідальності права представляти дитину в результаті виникнення у них конфлікту інтересів з останньою (в контексті зазначеного міжнародного акту, спеціальним представником може бути, зокрема, адвокат); в статті 5, як інші процесуальні права: права клопотати про одержання допомоги від відповідної обраної ними особи у висловленні ними своєї думки; права клопотати самостійно або через інших осіб чи органи про призначення окремого представника, а у відповідних випадках - адвоката; права призначити свого представника; права здійснювати деякі або всі права сторін у такому процесі.

Тобто, зазначені міжнародні акти, як найвищі інтереси дитини, ставлять максимальний обов`язок держави, як на законодавчому рівні так й на рівні адміністративного, судового захисту надавати можливість дитині (особі до 18 років) приймати безпосередню участь в справах щодо захисту своїх інтересів, особливо у випадку наявності конфлікту з особами, які несуть батьківську відповідальність, в тому числі призначати/обирати свого представника.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідачвирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги судапеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Отже, з 15 грудня 2017року Цивільний процесуальний кодекс Українине передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК Українина стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідачодноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує судапеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК Українидля перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

З урахуванням наведеного слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень Цивільного процесуального кодексу Українищодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20).

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, порушив норми процесуального права, а саме: частину шостої статті 357, частину другу статті 381 ЦПК України, а тому касаційна скарга адвоката Незвіського Д. Я. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року є обґрунтованою та дає підстави для висновку про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК Україникасаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК Українисправа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки вищенаведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржене судове рішення слід скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук

2649
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0