2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. (Частина перша статті 324 в редакції Закону № 3570-IV від 16.03.2006 р.)
2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
1. Право касаційного оскарження судових рішень є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у справі. Касаційна інстанція покликана перевіряти законність оскаржених рішень суду першої інстанції та своєчасно усувати помилки і порушення у роботі судів по розгляду цивільних справ. Крім того, така перевірка забезпечує формування єдиної практики застосування судами норм матеріального й процесуального права.
2. Право касаційного оскарження належить, насамперед, особам, які брали участь у справі. Перелік цих осіб міститься у ч. 1 ст. 26 ЦПК. Сторони (позивач і відповідач) мають самостійне право на касаційне оскарження рішення суду і в тих випадках, коли в справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів — співучасники (ст. 32 ЦПК) або коли судом здійснена заміна неналежної сторони (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не погоджується на заміну відповідача і суд притягає до участі в справі іншу особу як співвідповідача, обидва відповідачі вправі оскаржити рішення в касаційному порядку. Таким же правом користуються процесуальні правонаступники сторін (ст. 37 ЦПК) та інших осіб, які беруть участь в справі, коли за законом таке правонаступництво може мати місце.
Право касаційного оскарження судових рішень надано також третім особам як з самостійними, так і без самостійних вимог (ст. ст. 34 35 ЦПК), а також заявникам і заінтересованим особам по справах наказного та окремого провадження.
Право касаційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов´язки. Зазначені особи можуть подати касаційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов‘язки. Тому, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для касаційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов‘язки), а також оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов‘язки осіб, які не залучалися до справи. Особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов‘язки цих осіб.
3. Предметом касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду.
Не підлягають касаційному оскарженню рішення, прийняті за результатами розгляду справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК. Див. коментар до ст. 304-1 ЦПК.
Будь-які інші рішення суду можна оскаржити в касаційному порядку повністю або частково. Зокрема, коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не оспорюючи резолютивної частини рішення, не згодні з його мотивувальною частиною, вони вправі оскаржити його лише в цій частині.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, лише якщо вони прямо передбачені законом, а саме це ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої ст. 293 ЦПК, а також ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (про закриття провадження у справі, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження у справі).
Зокрема, не підлягають касаційному оскарженню ухвали суду першої інстанції після їх перегляду апеляційним судом, що стосуються:
Не підлягають касаційному оскарженню судові накази та ухвали апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційних скарг на судові накази.
4. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На відміну від апеляційних судів, суд касаційної інстанції не перевіряє обґрунтованості рішень та ухвал. Тому в касаційній скарзі недоцільно покликатися на неправильне дослідження чи оцінку фактичних обставин справи судом першої або (та) апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Ухвала суду про визнання або відмову у визнанні виконавчого документа таким, ще НЕ підлягає виконанню, оскаржується у касаційному порядку (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі №755/6665/15-ц)
Як не прописуються законодавцем процесуальні кодекси завжди деякі питання залишаються без відповіді і підлаштовуються самими суддями під конкретну ситуацію. В цій справі судами розглядалась заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції задовільнив заяву та визнав виконавчий лист постійно діючого третейського суду, таким що підлягає виконанню. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції і, таким чином, залишив виконавчий документ діючим. Суд касаційної інстанції повернув заявнику скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції без розгляду на підставі п.2, ч.1, ст. 324 ЦПК України - "право касаційного оскарження".
ВСУ прийшов до висновку, що ухвала апеляційного суду за наслідками розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, підлягає касаційному оскарженню, та скасував ухвалу суду касаційної інстанції у зв’язку із порушенням касаційним судом норми процесуального права. Тепер, касаційний суд має вирішити питання по суті, з приводу того чи слід визнати виконавчий лист виданий третейським судом таким, що не підлягає виконанню.