Стаття 195. Позов третьої особи із самостійними вимогами

1. Постановлення та проголошення судового рішен­ня — це заключна частина судового засідання, де суд у колегіальному складі чи суддя одноособово вирішує спра­ву по суті і проголошує судове рішення

2. Після закінчення судових дебатів, суд видаляється в нарадчу кімнату. Перед виходом із залу, суддя повідомляє орієнтовний час проголошення рішення. Ця дія має інформативний характер та не зобов‘язує суд оголосити рішення саме в той час, про який сказано. Водночас, суд не повинен проголошувати рішення достроково, якщо відсутні особи, які беруть участь у справі, оскільки це порушує їх процесуальне право на участь в судовому засіданні.

Якщо після повернення суду до зали для оголошення рішення виявиться, що особи відсутні, рішення проголошується у їх відсутності. Суд не повинен чекати на появу цих осіб і тоді, коли відсутні з поважних причин.

Час проголошення рішення визначається з урахуванням часу, необхідного для підготовки тексту рішення та його належного оформлення. Цей час може не співпадати із днем судового засідання. Особливо це стосується випадків, коли суд видалився до нарадчої кімнати з кінці робочого дня. Проте, з урахуванням вимоги проголосити рішення негайно (ст. 218 ЦПК), вважаємо, що суд повинен проголосити вступну і резолютивну частину рішення в той самий день.

3. Підготовка тексту судового рішення здійснюється суддею особисто у нарадчій кімнаті. Нарадча кімната - це службове приміщення суду, як правило, кабінет головуючого судді. Спеціального обладнання для прийняття судового рішення не потрібно. Зазвичай, це комп‘ютер з відповідним програмним забезпеченням, нормативні акти та принтер.

Роботою суду під час постановлення судового рішення керує головуючий.

Текст судового рішення може виготовлятися рукописно або із застосуванням комп‘ютерної техніки, із дотриманням діловодних вимог.

У нарадчій кімнаті суд вирішує такі питання фактич­ного і правового характеру: чи мали місце обставини, на які вказали сторони та інші особи, які беруть участь у справі, та якими доказами підтверджуються ці обставини; чи достовірні докази; які правовідносини сторін, що виплива­ють із встановлених фактів; яка правова норма підлягає застосуванню і як на підставі цієї норми і згідно із вста­новленими фактами повинно бути вирішено справу; чи підлягають стягненню судові витрати і як повинно бути розподілено між сторонами їх стягнення; чи підлягає рішення негайному виконанню.

Порядок оцінки обставин справи та формування рішення судом не встановлений. Він має неформальний характер і відбувається шляхом обговорення, якщо справа розглядалася колегіально.

4. Всі питання, які виникають під час наради, якщо справа розглядається колегіально, вирішується суддями шляхом голосування, більшістю голосів. Жоден суддя не має права утриматися від голосування. Для того, щоб дати суддям можливість діяти самостійно і не впливати на них своїм авторитетом, головуючий голосує останнім. Суддя, який не згідний з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи, але в судовому засіданні не оголошується.

Постановлене рішення викладається в письмовій фор­мі головуючим чи одним із суддів при колегіальному розгляді справи і засвідчується підписами всього складу суду.

5. У процесі постановлення судового рішення, як і у ході судових дебатів, у суду може виникнути потреба з‘ясувати додаткові обставини. Тому суд може постановити ухвалу про поновлення судового розгляду справи по суті в тій частині, яку треба з’ясувати. Після дослідження цієї обставини, суд переходить до судових дебатів з приводу додатково досліджених обставин. Суд може відкласти розгляд справи, якщо з’ясувати потрібні обставини додатковою перевіркою суду в даному засіданні не вдалося. Далі справа розглядається за загальними правилами.