1. Обов’язок зберігання речових доказів у незмінному стані покладено на суд. Дрібні речові докази (компакт-диски, мікрочіпи, листівки, фотокартки, книжки, поліграфічна продукція тощо) можуть зберігатися у справі, в окремому паперовому чи пластиковому пакеті (файлі), який пришивається до обкладинки. Упаковка речових доказів повинна забезпечити їх надійне збереження під час переміщення (пересилання) справи, а також належний стан цих доказів.
Якщо збереження речових доказів у справі є неможливим, зокрема, через їх фізичні властивості, кількість, тоді вони здаються за окремим описом до камери схову речових доказів суду.
2. Для зберігання речових доказів у суді обладнується спеціальне приміщення (сховище) зі стелажами, решітками на вікнах, оббитими металом дверима, охоронною та протипожежною сигналізацією. У разі відсутності такого приміщення виділяється спеціальне сховище (сейф, металева шафа достатнього розміру).
Для роботи з речовими доказами (зберігання, обліку тощо) наказом голови суду призначається працівник апарату суду.
Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів можливий лише в присутності працівника апарату суду, відповідального за роботу з ними. У разі його відсутності доступ до приміщення (сховища) можливий тільки в присутності голови суду, у якого повинен бути дублікат ключа від цього приміщення (сховища). У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв´язку з чим і які саме об´єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені в ньому. Акт передається працівникові апарату суду, на якого наказом голови суду покладені обов´язки щодо роботи з речовими доказами, для внесення відповідних записів у книгу обліку речових доказів.
Для обліку речових доказів у суді ведеться журнал обліку речових доказів, який зберігається в особи, відповідальної за роботу з речовими доказами.
Усі речові докази, що надходять до суду, реєструються в день їх надходження.
Речові докази в цивільних чи адміністративних справах, що подані сторонами, іншими учасниками процесу чи витребувані судом, зберігаються в справі або за окремим описом здаються працівником апарату суду в камеру схову речових доказів суду. Після набрання рішенням законної сили речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речові докази. Про рух речових доказів у справі працівник апарату суду робить відповідні записи в журналі обліку речових доказів.
До матеріалів справи долучаються акти про знищення речових доказів, розписки осіб, яким повернуто речові докази. Акти про знищення речових доказів, долучені до матеріалів судових справ, повинні обов´язково затверджуватися керівником органу (установи, підприємства), що проводив знищення, з відбитком гербової печатки органу (установи, підприємства).
Використання речових доказів для службових чи інших потреб категорично заборонено.
3. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, наприклад, такі як будівлі, споруди, транспортні засоби тощо зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду. В ухвалі суд зазначає про який речовий доказ йдеться та визначає особу, відповідальну за збереження доказу. Докази передаються на зберігання власнику, його родичам чи іншим особам, а також організаціям, на підтвердження чого вони зобов’язані подати до суду розписку, яка приєднується до матеріалів справи. В цій розписці зазначається, хто несе персональну відповідальність за збереження конкретного речового доказу.
4. Якщо речовий доказ зберігається не в суді, то його необхідно описати та опечатати. Опис речового доказу проводиться шляхом складення протоколу огляду в порядку, передбаченому ст. 140 ЦПК. Фотографування проводиться за необхідності, а саме тоді, коли потрібно зафіксувати фізичний стан певного об‘єкта, який з часом може змінитися. Фотокартки речового доказу додаються до протоколу огляду і приєднуються до справи.
page
youtube
