Щодо повноважень суду вирішувати питання оцінки доказів на підтвердження ціни позову (ВС/КЦС у справі № 177/1163/16-ц від 05.08.2020)

Фабула судового акту: Часом межа між зловживанням процесуальними правами та реалізацією стороною судового процесу свого законного права дуже тонка.

У цій справі ВС надав роз'яснення щодо повноважень суду вирішувати питання оцінки доказів на підтвердження ціни позову.

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності.

Пізніше позивач подав уточнену позовну заяву, яка залишена без руху, адже, на думку суду, позивач, з метою зміни підсудності вказаної цивільної справи надав суду докази на підтвердження ціни позову, не відповідають його дійсній вартості.

Ухвалою суду позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна.

На виконання вимог ухвали позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме звітів про експертну грошову оцінку спірного нерухомого майна.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, уточнена позовна заява, визнана неподаною та повернена позивачу у зв’язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення без руху.

Суди виходили з того, що у визначений законом строк позивач не усунув недоліки, а додані до клопотання позивача письмові докази щодо грошової оцінки нерухомого майна на підтвердження ціни уточненого позову викликають обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав щодо надання доказів.

Позиція ВС: ВС не погодився з такими висновками судів та став на сторону позивача у справі.

Так, ВС зазначив, що ч. 2, 3 ст. 176 ЦПК України передбачено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Разом з тим, позивач з метою підтвердження ціни позову на підготовчому судовому засіданні надав суду звіти про оцінку майна, тому суд першої інстанції відповідно до статей 189, 196, 197, 198 ЦПК України не мав повноважень вирішувати процесуальні питання щодо оцінки доказів.

Також при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд не звернув уваги на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції діяв відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: Зловживання правом чи захист прав? Чи може залишення позову без розгляду бути зловживанням та підставою для стягнення судових витрат?(ВС/КЦС у справі №521/3011/18 від 14.01,2021 р.)

Не кажи «гоп», поки рішення суду не пройшло касаційне оскарження/або як витребувати майно у разі скасування судового рішення про визнання права власності (ВС/КЦС по справі №367/8910/17 від 28.01.2021 р.).

Наслідки пропуску строків звернення до суду у трудових спорах застосовуються судом навіть за відсутності заяви відповідача (ВС/КЦС у справі № 751/1198/18 від 02.12.2020)

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 177/1163/16-ц

провадження № 61-2250св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької райдержадміністрації,

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності.

29 червня 2016 року, уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт його проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року до травня 2015 року. Визнати їх із ОСОБА_2 спільною сумісною власністю будинок із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ., земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . та земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ., визнавши за позивачем право власності на вказане майно.

14 червня 2019 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив суд встановити факт його проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року до травня 2015 року, визнати їх із ОСОБА_2 спільною сумісною власністю будинок із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0001, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .; земельну ділянку площею 0,0375 га, кадастровий номер 1221881300:02:003:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .; нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 35,1 кв. м, у тому числі приміщення офісу № 61-2 - 61-5 за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 40,0 кв. м, у тому числі приміщення офісу № 61-6 - 61-9 за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру загальною площею 58,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0185, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , квартиру загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру загальною площею 101,2 кв. м, житловою площею 59,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення, загальною площею 143,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 , прим. 375а; нежитлове приміщення офісу та салону краси загальною площею 172,4 кв. м, вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 .

Поділити спільно набуте нерухоме майно між ним та ОСОБА_2 , визнавши за кожним право власності на Ѕ частину такого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з тих підстав, що позивач, з метою зміни підсудності вказаної цивільної справи надав суду докази на підтвердження ціни позову, які не відповідають його дійсній вартості, і позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надання належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна.

На виконання вимог ухвали позивач 18 вересня 2019 року було надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме звітів про експертну грошову оцінку спірного нерухомого майна.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області

від 26 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, зазначена уточнена позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, визнана неподаною та повернена позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 13 серпня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що у визначений законом строк позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року, а додані до клопотання позивача від 18 вересня 2019 року письмові докази щодо грошової оцінки нерухомого майна на підтвердження ціни уточненого позову викликають обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав щодо надання доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу № 177/1163/16-ц, призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не аргументували наявність сумнівів щодо наданих ОСОБА_1 доказів. Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу у спрощеному позовному провадженні, сторона не могла повною мірою реалізувати свої процесуальні права.

Доводи інших учасників справи

У лютому та березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказувала, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначала, що позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, надав суду докази на підтвердження ціни позову, які не відповідають його дійсній вартості, з метою зміни підсудності справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що позивачем у квітні 2016 року було пред`явлено

до Криворізького районного суду Дніпропетровської області позов

до відповідача про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та стягнення грошової компенсації, предметом якого було нерухоме майно, заявлене

в уточненому 14 червня 2019 року позові, проте ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року, вказана позовна заява повернута позивачеві для звернення

до належного суду за виключною підсудністю.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 04 грудня 2018 року

№ 1535 «Про зупинення доступу суб`єктам оціночної діяльності до єдиної бази даних звітів про оцінку» та додатку до наказу Фонду державного майна України від 04 грудня 2018 року № 1535 «Перелік суб`єктів оціночної діяльності, яким зупиняється доступ до єдиної бази даних звітів про оцінку» ФОП ОСОБА_3 зупинено доступ до єдиної бази даних звітів про оцінку.

З наданих позивачем копій звітів ФОП ОСОБА_3 , копії звіту ФОП « ОСОБА_4 », копій звітів ФОП «Надійна Справа» вбачається, що вартість спірного нерухомого майна визначена як при подачі уточненої позовної заяви, так і при виконанні вимог ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року, однакова, що свідчить про те, що позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, надав суду докази на підтвердження ціни позову, а саме вартості нерухомого майна, яке знаходиться поза межами Криворізького району Дніпропетровської області, які не відповідають його дійсній вартості з метою зміни підсудності вказаної цивільної справи.

Як вбачається із рецензії 1-Д/9 на звіт про оцінку майна - квартири загальною площею 101,2 кв. м, житловою площею 59,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , вказаний звіт, що був виконаний станом на 05 вересня 2019 року ТОВ «Надійна справа» оцінювачем ОСОБА_5 , кваліфікується таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Із рецензій 1-Д/6, 1-Д/1, 1-Д/7, 1-Д/8, 1-Д/5 на звіти про оцінку майна: нежитлового приміщення загальною площею 143,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_8 , земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 0111900000:01:012:0185, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлового приміщення офісу та салону краси загальною площею 172,4 кв. м, вбудоване в перший поверх житлового будинку за адресою: АДРЕСА_7 , квартири загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 40,0 кв. м, в тому числі приміщення офісу № 61-6 до 61-9 за адресою:

АДРЕСА_2 , квартири загальною площею 58,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що вказані звіти, виконані станом на 05, 06 вересня 2019 року ТОВ «Надійна справа» оцінювачем ОСОБА_5 , ТОВ ОСОБА_4 кваліфікуються як такі, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними і не можуть бути використані.

18 квітня 2016 року позивач звертався до Криворізького районного суду Дніпропетровської області із аналогічними позовними вимогами про визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна, де зазначав вартість основної частини нерухомого майна, розташованого в Автономній Республіці Крим, 33 469 970,00 грн, що значно перевищує вартість іншого нерухомого майна, яке знаходиться в м. Кривий Ріг та Криворізькому районі Дніпропетровської області й ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року, позовна заява була повернута позивачеві для подання до належного суду.

Звертаючись до суду 29 червня 2016 року, позивач майно, розташоване

в Автономній Республіці Крим, не зазначив. Пізніше він вказав нерухоме майно, що розташовано в Автономній Республіці Крим в уточненому позові від 28 січня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 30 січня 2020 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктами 2-9 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлюються вимоги до змісту позовної заяви.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року у справі № 177/1163/6-ц розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження і розпочате підготовче провадження. Підготовче засідання призначено на 27 лютого 2018 року. У підготовчому провадженні неодноразово оголошувались перерви.

28 січня 2019 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і визначив ціну позову у розмірі 5 615 473,00 грн. З метою підтвердження ціни позову відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України позивач надав звіти про оцінку майна від 25 січня 2018 року та від 25 січня 2019 року, що складені cуб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року зазначену заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків до 16 вересня 2019 року.

На виконання зазначеної ухвали 16 вересня 2019 року позивач засобами поштового зв`язку надав до суду клопотання з документами, що підтверджують дійсну вартість нерухомого майна, у вигляді звітів про оцінку майна та просив прийняти уточнену позовну заяву.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, зазначена уточнена позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України визнана неподаною та повернена позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 13 серпня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що у визначений законом строк позивач недоліки, зазначені в ухвалі Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року, не усунув, а додані до клопотання позивача від 18 вересня 2019 року письмові докази щодо грошової оцінки нерухомого майна на підтвердження ціни уточненого позову викликають обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав щодо надання доказів.

Наведений висновок судів попередніх інстанції не повною мірою відповідає вимогам процесуального закону, тому колегія суддів Верховного Суду не може з цим погодитись з таких підстав.

Залишаючи заяву про збільшення позовних вимог без руху, суд першої інстанції надав строк для усунення недоліків, визначивши його конкретною датою - 16 вересня 2019 року. Оскільки позивач в останній день визначеного судом строку засобами поштового зв`язку надіслав на адресу суду клопотання про виправлення недоліків позовної заяви, то відповідно до частини шостої статті 124 ПК України він виконав свій процесуальний обов`язок у встановлений строк. Такий висновок ґрунтується на нормах частини шостої статті 125 ЦПК України, відповідно до якої строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Зазначеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що призвело до порушення прав позивача.

Також ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що додані до клопотання позивача від 16 вересня 2019 року письмові докази щодо грошової оцінки нерухомого майна на підтвердження ціни уточненого позову викликають обґрунтовані сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав щодо доказів, і тому суди їх не прийняли.

Із цим висновком колегія суддів Верховного Суду погодитись також не може з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Відповідно до частин другої, третьої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Оскільки позивач з метою підтвердження ціни позову на підготовчому судовому засіданні надав суду звіти про оцінку майна, то суд першої інстанції відповідно до статей 189 196 197 198 ЦПК України не мав повноважень вирішувати процесуальні питання щодо оцінки доказів.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не встановив, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, і всупереч частинам третій, четвертій статті 176 ЦПК України зробили висновок

про недобросовісне здійснення позивачем його процесуальних прав

та обов`язків.

Крім того, статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 32 цього Закону оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд не звернув уваги на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції діяв відповідно до вимог статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України визначено, що в разі скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними судами попередніх інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власності, поділ майна та визнання права власності направити для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун