1. Наявність або відсутність права на звернення до суду з позовом в кожному конкретному випадку в залежить від певних обставин, іменованих передумовами права на пред’явлення позову. Їх можна визначити як обставини, з наявністю або відсутністю яких цивільний процесуальний закон пов’язує можливість пред’явлення позову в суді.
Виділяють дві групи передумов права на пред‘явлення позову: суб’єктивні та об’єктивні.
Суб’єктивні передумови – це обставини, які пов’язані з особою позивача і за наявності яких у позивача виникає право на пред’явлення позову в суді. До них належать правоздатність і процесуальна заінтересованість.
Об’єктивні передумови – це обставини, які не залежать від особи позивача і з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує можливість пред’явлення конкретного позову. Їх, в свою чергу, можна поділити на:
- позитивні, тобто ті обставини, які повинні існувати для того, що б заява була прийнята. До них можна віднести: 1) підвідомчість справи суду; 2) правовий характер вимоги.
- негативні – обставини, яких не повинно бути: 1) відсутність такого, що набрало законної сили рішення суду, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 2) відсутність затвердженої ухвали суду про відмову позивача від позову або про затвердження мирової угоди; 3) відсутність справи по тотожному спору; 4) відсутність договору про передачу справи не розгляд у третейський суд.
2. Відкриття провадження у справі тягне за собою матеріально-правові та процесуально-правові наслідки. До матеріально – правових належать:
№ переривання перебігу строку позовної давності, з моменту прийняття позовної заяви позовна давність починається заново;
№ аліменти присуджуються з моменту відкриття провадження (стаття 79 СК);
№ добросовісному власнику (відповідачу) відшкодовуються витрати по утриманню спірного майна у разі його відчуження;
№ майно вважається спірним і може бути обмежено в обороті шляхом забезпечення позову за правилами статтей ЦПК.
Процесуально – правові наслідки:
№ цивільна справа вважається порушеною і не застосовується правила альтернативної підвідомчості;
№ виникають цивільно – процесуальні правовідносини, а отже, і передбачені законом процесуальні права та обов’язки;
№ боржник і кредитор стають сторонами;
№ допускається забезпечення позову;
№ не допускається пред’явлення тотожного позову.
3. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС (стаття 17) або ГПК (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
4. Відповідно до Постанови Пленуму ВС України №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Недопустима відмова у відкритті провадження у справі з мотиву пред´явлення позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача. У цих випадках відповідно до правил ст.33 ЦПК питання про заміну відповідача або притягнення до участі у справі належного відповідача вирішує суд за клопотанням позивача, він же при вибутті неналежного позивача і відмови належного позивача вступити в справу закриває провадження згідно з п.3 ст.205 ЦПК, а в інших випадках відмовляє в позові неналежному позивачу.
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. З обох питань постановляється одна ухвала.
5. Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. До них належать:
Практично, тут мова йде, в першу чергу, про судову підвідомчість. Заява підлягає розгляду в суді, якщо:
а) особа, яка звертається з вимогою про судовий захист, є правоздатною, юридично заінтересованою в даній справі;
б) її вимога підвідомча суду;
в) захист цієї вимоги законом не забороняється. Так, наприклад, закон не дозволяє подачу заяви про розлучення чоловіком, якщо його дружина вагітна або має дитину віком до одного року (п.2 ст.110 СК);
г) вимога не належить до числа байдужих для права. До числа байдужих для права належать, наприклад, вимоги про стягнення карткового боргу, боргу за парі і тому подібні. В юридичній літературі є думка, що відмовляти у відкритті провадження у такій справі за цими підставами можна лише тоді, коли захист права законом прямо заборонений, а якщо вимоги не носять правового характеру, то такі вимоги треба розглядати по суті та відмовляти в задоволені позову. Однак це, як видається, суперечить принципу процесуальної економії. Більш того, прийняття таких вимог до розгляду суду суперечить змісту статті 15 ЦПК, яка відносить до підвідомчості суду правові спори, правові вимоги;
Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК. У разі пред’явлення такого позову іншими особами суддя відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки в таких випадках позивач не має права представляти інтереси дитини.
Поняттям “родичі”, яке вживається в СК, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра. “Членами сім’ї” є мачуха, вітчим, які проживають однією сім’єю з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою. “Інші особи” - це особи, в сім’ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.
page
youtube
