Стаття 376. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

Цивільний процесуальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси

13944

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

{Пункт 2 частини третьої статті 376 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 }

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Попередня

394/525

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки, а сповіщення дату судового засідання телефонограмою допускається у виключних випадках (ВС/КЦС у справі № 216/3765/16-ц від 12.04.2021)

Судом розглядався спір про визнання дій Обленерго неправомірними та відшкодування майнової й моральної шкоди за незаконне відключення будинку позивача від електроенергії.

Судами перших двох інстанцій частково задоволено позовні вимоги.

Однак, справа цікава не вирішенням справи по суті, а позицією ВС з процесуальних питань, зокрема, щодо належного сповіщення сторони про розгляд справи.

Касаційна скарга Обленерго ґрунтувалась саме на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи належним чином. Наявні в матеріалах справи телефонограми не передавалися представнику відповідача, а також складені за непередбачених статтею 128 ЦПК України обставин. Натомість суд апеляційної інстанції, за твердженням скаржника, на це порушення уваги не звернув.

При постановленні рішення, ВС зазначив, що ст. 128 ЦПК України передбачає виключні випадки, за яких суд вправі повідомити учасників судового процесу за допомогою засобів телефонного чи факсимільного зв`язку, зокрема, у випадках термінової необхідності (наприклад, у справах про видачу обмежувального припису).

Однак, у матеріалах справи, що розглядалась складення телефонограм про наступне призначене судове засідання здійснювалось без обґрунтування термінової необхідності здійснення повідомлення учасників справи таким способом.

Також ВС наголошував на усталеній позиції ВС з приводу повернення повісток «за закінченням терміну зберігання».

Зокрема, суди неодноразово зазначали, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не може бути доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків ВС повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».

Натомість, розгляд справи без участі відповідача, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи, є порушенням конституційного права на участь у судовому розгляді. Бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду не може бути формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.

Висновок суду про те, що відповідач свідомо не отримував повістки, реалізуючи своє диспозитивне право на участь у справі, може бути виправданим лише у разі, якщо було доведено, що відповідач, знаючи, що на його адресу надійшов рекомендований лист з суду, не отримував його.

З огляду на зазначене та керуючись п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, ВС дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскарженій частині, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Популярні новини