1. Коментована стаття визначає поняття експерта та його правовий статус в цивільному судочинстві.
Експерт - це фізична особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об´єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Правовий статус експерта виникає в особи у зв‘язку із призначенням відповідною ухвалою судової експертизи.
2. Відповідно до ст. 10 Закону “Про судову експертизу” від 25.02.1994 р. судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст. 11 цього Закону не можуть залучатися до виконання обов´язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов´язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
Відповідно до ст. 9 Закону атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян затверджено наказом Міністра юстиції України від 15.04.1997 р. № 149/7.
3. Експерт зобов´язаний:
4. Експерт має право:
- знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
- заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
- викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
- бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об´єктів дослідження;
- задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
- з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
- подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
- одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
- відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов´язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
5. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов´язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов´язків - відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 384 КК України завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п´яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п´яти років.
Відповідно до ст. 385 КК України відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на них обов´язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання - караються штрафом від п´ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, в тому числі, винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб (ВС КЦС, справа №757/55549/17від 01.03.2023 р.)
В процесі справи позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив відповідачами: банк, обидві фінкомпанії, кінцевого отримувача права вимоги - фізособу та державного реєстратора. Суд першої інстанції його позов задовольнив, а ось суд апеляційної інстанції - навпаки. Оскільки апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, касаційна інстанція знов повернула справу на новий розгляд до цього суду. Скасовуючи рішення суду першої інстанції знову та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції розглянув цивільну справу до відповідача банку і третіх осіб: нотаріуса, двох фінкомпаній та фізособи. На думку колегії - не можна було покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.Суд першої інстанції вказаних вимог закону та правових висновків з цього питання не врахував і незаконно задовольнив позовні вимоги, вирішивши питання про права та обов`язки третіх осіб, що не заявляли самостійні вимоги. Приймаючи справу до розгляду знову, ВС КЦС щодо прав третіх осіб зазначила наступне: Читати повністюБоржник намагався оскаржити договори відступлення прав вимоги, за якими права вимоги до нього були передані спочатку банком до фінкомпанії №1, потім до фінкомпанії № 2, а згодом і взагалі до фізособи. Звернувшись до суду з позовом, відповідачем він визнав банк, а треті особи були: фінкомпанія №1 та фінкомпанія №2 і фізособа (кінцевий володілець прав вимоги) та приватний нотаріус що посвідчував договір.