Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

{Стаття 194 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Для притягнення до кримінальної відповідальності за навмисне знищення майна загальнонебезпечним способом розмір шкоди значення не має (ВС/ККС у справі № 536/621/16-к від 05.11.2020)

Диспозицією частини першої статті 194 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

В свою чергу згідно частини другої названої статті кримінальній відповідальності підлягають особи, які вчинили такі дії шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Отже відмінністю у вказаних складах є саме спосіб вчинення вказаного злочину і логіка саме у такому розмежуванні є адже спалити будинок або підірвати автомобіль є значно небезпечним аніж зламати двері чи вибити шибку.

У даній справі особу було засуджено за шляхом підпалу спалила будинок, який належить потерпілому у якому зберігались тюки сіна.

Суд першої інстанції кваліфікував такі дії за ч. 2 ст. 194 КК України. Суд апеляційної інстанції із рішенням районного суду погодився.

Сторона захисту подала на вказані рішення касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що злочин кваліфіковано невірно оскільки у діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака - заподіяння шкоди у великих розмірах. Окрім того у матеріалах справи відсутні докази щодо кількості та вартості знищеного майна.

Касаційний цивільний суд з такими доводами не погодився та в обґрунтування своєї позиції послався на те, що Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв`язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

При цьому обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.

Аналізуйте судовий акт: Висновок експертизи є недопустимим доказом, якщо відібрання біологічних зразків обвинуваченого було здійснено з грубими процесуальними порушеннями (ВС/КЦС у справі № 448/1443/17 від 08.10.2020)

У цій справі ВС висловився щодо належності та допустимості доказів у кримінальному процесі.

Так, суди розглядали справу щодо обвинувачення особи за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України (закінчений замах на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу).

Судом винесено виправдувальний вирок щодо обвинуваченого, що буває не так часто в українських реаліях.

ВС погодився з місцевим та апеляційним судом щодо встановлених судами обставин, їх оцінки, зокрема, щодо невідповідності наданих стороною обвинувачення доказів вимогам щодо їх належності та допустимості.

Так, стороною обвинувачення було надано висновок експертизи, що визнано недопустимим доказом, враховуючи те, що постанову про відібрання біологічних зразків було винесено прокурором, котрий на момент прийняття цього рішення не входив до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відібрання біологічних зразків в обвинуваченого (на той час свідка), було проведено слідчим одноособово без понятих, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0