Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин

1. Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, -

карається штрафом від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, -

караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або повторно, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

1. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

(Стаття 240 у редакції законів України № 2308-ІУ від 11 січня 2005р., № 2984-ІУ від 18 жовтня 2005 р. та № 1708-ІУ від 5 листопада 2009 р.)

затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» та іншими нормативно-правовими актами.

1. Об’єктом злочину виступає встановлений порядок охорони та використання надр як складової частини охоронюваного кримінальним правом навколишнього при­родного середовища з метою дотримання раціональних і ефективних методів видо­бування корисних копалин загальнодержавного значення, недопущення понаднорма­тивних втрат корисної природної сировини.
2. Предметом злочину виступають надра і корисні копалини загальнодержавного значення, які видобуваються з надр землі.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та осво­єння (ст. 1 Кодексу України про надра). Надра належать до невідновлюваних природ­них ресурсів, геологічна швидкість утворення чи акумуляції яких є значно повільні­шою за швидкість їх використання людиною в процесі виробництва. Вони є сукупністю різних корисних копалин, що широко використовуються в господарській діяльності.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загально­державного і місцевого значення (ст. 6 Кодексу України про надра). Віднесення ко­рисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМУ (див. Постанову КМУ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994р. № 827).

До корисних копалин загальнодержавного значення належать горючі речовини (нафта, природний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець), неметали (глина, пісок, вапняк), благородні метали (золото, іридій, платина, срібло), води, інертні гази та інші загальнодержавного значення корисні копалини.

Корисні копалини місцевого значення (гравій, глина, галечник та інші), які вико­ристовуються як сировина у фарфоро-фаянсовій і цементній промисловості, пред­метом цього злочину не є і їх видобування не потребує особливого дозволу.

Також необхідно враховувати, що належність певних родовищ корисних копалин до загальнодержавного чи місцевого значення визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.

1. Об’єктивна сторона злочину виражається в трьох видах діянь:

1. у порушенні встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;
2. у порушенні встановлених правил використання надр, якщо це створило небез­пеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;
3. у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідальність за цією статтею настає у випадку вчинення хоча б одного з ука­заних у диспозиції діянь.

Порушення встановлених правил охорони та використання надр - це дії осіб, які здійснюють користування надрами на законних підставах (дозвіл), проте допускають при цьому порушення термінів користування, місця, розміру й виду користування надрами та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей і надр.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родо­вищ корисних копалин будь-яким способом.

Незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - це здійснення їх видобування без відповідного дозволу (без акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі). Злочин буде мати місце і в тому разі, коли дозвіл є підробленим або простроченим.

1. Надра надаються громадянам і юридичним особам (у тому числі й іноземним) в користування для:

• геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родо­вищ корисних копалин загальнодержавного значення;
• видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ);
• будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидан­ня стічних вод;
• створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, куль­турне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, за­казники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);
• виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;
• задоволення інших потреб.

Усі зазначені види користування надрами, права та обов’язки користувачів, під­стави для виникнення права користування, строки, види робіт, види корисних копалин, які визначені для використання, та інші умови встановлюються спеціальним держав­ним дозволом (див. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений Постановою КМУ від 30 травня 2011 р. № 615).

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

1. Кодекс України про надра взагалі вирішує питання про відповідальність за по­рушення законодавства про надра. Проте диференціації перерахованих у Кодексі порушень на злочини та адміністративні проступки не проводиться.

Найбільш характерними порушеннями правил охорони та використання надр, які передбачають настання кримінальної відповідальності, можна вважати: самовільне користування надрами; самовільне видобування запасів корисних копалин загально­державного значення і наявних у них компонентів; самовільне використання надр без дозволу при будівництві, розміщенні, експлуатації гірничодобувних підприємств; розробку надр за межами гірничого відводу, наданого користувачу; здійснення таких видів користування надрами, які не вказані в дозволі; видобування корисних копалин понад установлений у дозволі об’єм; необгрунтовану та самовільну забудову площ залягання корисних копалин; забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів тощо.

У КУпАП адміністративними проступками названі такі діяння: невиконання пра­вил охорони надр і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необґрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог ра­ціонального використання їх запасів тощо (див. статті 57 58 КУпАП).

1. Розмежування подібних правопорушень і злочинів відбувається за наслідками. Злочин вважається закінченим, якщо вчинено хоча б одне з діянь, указаних у статті, і воно створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення саме по собі є закінченим злочином.

Склад злочину є матеріальним, між діянням і наслідками необхідно встановити наявність причинного зв’язку.

Щодо поняття небезпеки для життя, здоров’я та довкілля див. коментар до ст. 239 КК.

1. Із суб’єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як пра­вило, непрямий), так і з необережності. На практиці найчастіше зустрічаються спра­ви, де фігурує необережне ставлення особи до наслідків вчиненого.
2. Суб’єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і при­ватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим стано­вищем, халатність або перевищення влади, її дії кваліфікуються за сукупністю ст. 240 і злочину у сфері службової діяльності.
3. КК як кваліфікуючі ознаки злочину передбачає:

1. вчинення тих самих діянь на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду;
2. повторність;
3. вчинення передбачених статтею діянь шляхом підпалу, вибуху чи іншим загаль- нонебезпечним способом;
4. спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких на­слідків.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природ­ні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітнос­ті ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природ­ного середовища (статті 1, 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд Укра­їни» від 16 червня 1992 р. M> 2456 // ВВРУ. - 1992. - M> 34. - Ст. 502).

Про повторність вчинення злочину див. коментар до ст. 32 КК.

Про вчинення діянь шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним спо­собом див. коментар до ст. 239[23] КК.

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масове захворювання людей - захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане з порушенням правил охорони надр.