Стаття 366. Службове підроблення

Аналізуйте судовий акт: Документи, що містять інформацію, яка посвідчує факти, здатні спричинити наслідки правового характеру, наприклад, реалізацію особою її прав, є офіційними документами, і можуть предметом службового підроблення (ВСУ,№ 5-50кс15, 09.07.15)

 Ця кримінальна справа стосується досить вузького питання визначення офіційного документа в контексті вчинення  його службового підроблення.

Так, згідно з вироком, завідувач поліклінічним відділенням на порушення вимог Положень про медико-соціальну експертизу, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів України та ряду відомчих наказів МОЗ України, складала завідомо неправдиві офіційні медичні документи – виписки з медичної карти амбулаторного, (стаціонарного) хворого, які видавав для МСЕК з метою підтвердження факту лікування особи під контролем лікаря у певний період в умовах стаціонару медичного закладу. У зв’язку з скоєнням цих дій її засуджено за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Заявниця, зокрема, стверджувала, що суди помилково визнали офіційними документами виписки з медичних карт і направлення на МСЕК, які не спричиняють і не здатні спричинити будь-яких наслідків правового характеру, хоча складені належним чином і містять необхідні реквізити, оскільки слугують для реалізації права хворого лише на звернення до МСЕК, яка самостійно приймає рішення про встановлення або невстановлення інвалідності, та довідка якої дає інваліду право звернутися до Пенсійного фонду України для призначення пенсії.

Судова  палата у кримінальних справах  ВСУ не визначала ці аргументи такими, що свідчать про відсутність складу злочину в діях засудженої і зазначила, що інформація, яка міститься в обох документах, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме — можливість реалізації особою її прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, а тому висновки судів  про те, що виписки з медичних карт і направлення на МСЕК є офіційними документами, є правильним.

ВСУ в цій справі також дав визначення офіційного документа, зазначивши, що при встановленні його ознак як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Довідка: раніше ВСУ вже  висловлював свою правову позицію щодо ознак предмета службового підроблення (справа № 5-10кс13), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні.