Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

1. Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов'язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

{Кодекс доповнено статтею 150-1 згідно із Законом № 894-VI від 15.01.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3571-VI від 05.07.2011}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Суд постановив вирок за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (Районний суд по справі №307/1027/21 від 14 квітня 2021)

Батьки мене виховували так, щоб із розумінням ставитись до чужої біди, не засуджувати чужі вчинки та допомагати по можливості іншим, якщо вони цього потребують.

В дитинстві мені завжди було дуже шкода жебраків. Мені і зараз шкода людей, що вимушені просити у перехожих гроші. Однак, чи всі жебраки при цьому знаходяться в критичній ситуації? Або деякі з них зробили свідомий вибір такої «професії»? А якщо це дитина і про свідомий вибір не може бути мови?

ККУ у ст. 150-1 передбачає кримінальну відповідальність за використання особою, яка замінює батьків (матір) малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей у сторонніх осіб).

Однак, я не часто зустрічаю обвинувальні акти передані в суд із такою кваліфікацією. Мабуть тому, що нікому ініціювати розслідування. Зазвичай кожен із нас вважає, що це його не стосується.

В суді розглядалась справа по обвинуваченню жінки за ч.1 ст. 150-1 ККУ.

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачена виховувала дитину свого співмешканця.

Однак, як виявилось не лише виховувала, а і використовувала її для зайняття жебрацтвом, систематично випрошуючи гроші у сторонніх осіб з метою отримання прибутку, тримаючи при цьому малолітню дитину, на колінах.

Звичайно така картина, коли нібито матір просить гроші із маленькою дитиною на руках, викликала в перехожих жалість та милосердя, в зв`язку з чим перехожі давали їй грошові кошти. Тобто, нерідна матір таким чином заробляла собі кошти на життя.

Щоправда під час досудового розслідування обвинувачена визнала свою вину, тому уклада із прокурором угоду про визнання винуватості. Отже, на вирішенні суду знаходилось питання лише про затвердження даної угоди.

За умовами згаданої угоди, сторони погодили призначення покарання у видігляді позбавлення волі строком на один рік, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо вона на протязі 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, врахував, що злочин відносить до злочинів невеликої тяжкості та затвердив її.

Не можна звичайно оцінювати справедливість призначеного покарання не знаючи життєвої ситуацію, ми не знаємо напевно дійсних мотивів вчинення злочину. Однак, нещодавно із колегою обговорювали співмірність визначеного законодавцем покарання за певні злочини.
Загалом ККУ поділяє всі злочини за об’єктом злочинного посягання (проти життя і здоров’я, громадського порядку, майна та ін.).

Однак, невже кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності несуть більш вагомі суспільно небезпечні наслідки? Чому нижня межа покарання за такі злочини як викрадення дитини, або використання дитини для жебракування є обмеження волі на строк до 3 років, а, наприклад, за одержання хабара (щоправда значного розміру) - від 3-6 років позбавлення волі?
Тож які цінності мають більшу вартість за ККУ?

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0