Стаття 201. Контрабанда культурних цінностей та зброї

1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

1. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, рані­ше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з ви­користанням службового становища, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з кон­фіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

(Стаття 201 у редакції законів України № 1071-У від 24 травня 2007 р. та № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

1. Об’ єкт злочину - суспільні відносини, що виникають з приводу переміщення зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України і забезпечують уста­новлені законодавством порядок та умови такого переміщення та внесення до бюдже­ту митних платежів. При контрабанді зброї та боєприпасів, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів додатковими об’єктами виступають громадська безпека та/або здоров’я населення. Ці відносини регулюються МК, який прийнятий 13 березня 2012 р. і набрав чинності з 1 червня 2012 р., та іншими норма­тивно-правовими актами України.
2. Предметом контрабанди можуть виступати: 1) культурні цінності; 2) отруйні речовини; 3) сильнодіючі речовини; 4) вибухові речовини; 5) радіоактивні матеріали; 6) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); 7) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

Культурні цінності - об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають худож­нє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворен­ню та охороні відповідно до законодавства України (п. 18 ч. 1 ст. 4 МК). Конкретизо­вані види культурних цінностей наведені у ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. (ВВРУ. - 1999. - № 48. - Ст. 405). Предметом контрабанди можуть бути як культурні цінності України, так і культурні цінності інших держав незалежно від форми власності.

Порядок вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей встановлений зазначеним Законом України від 21 вересня 1999 р. МК та Угодою про вивезення та ввезення культурних цінностей (підписаною у м. Москві 28 вересня 2001 р. і ратифіко­ваною Законом України від 11 січня 2006р. № 3304-ІУ// ОВУ. - 2006. - № 6. - Ст. 280) і передбачає видачу власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі свідоцтва встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культур­них цінностей. Більш детально ці питання врегульовані підзаконними нормативними актами, зокрема наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258, яким затверджено Інструкцію про порядок оформлення права на ви­везення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, та наказом Міністерства культури і туризму Украї­ни від 20 серпня 2008 р. № 37, яким затверджено Перелік товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТ ЗЕД, на які Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України видається свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (ОВУ. - 2008. - № 70. - Ст. 2378). Вивезенню з території України не підлягають: культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, а також культурні цінності, включені в Національний архівний фонд або в Музейний фонд України. Приналежність того або іншого предмета до культурних цінностей встановлюється на підставі висновків експертизи.

Відповідно до ст. 197 МК КМУ прийняв постанову від 21 травня 2012 р. № 436, якою затвердив Перелік культурних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України (ОВУ. - 2012. - № 40. - Ст. 1531). У ньо­му вказані опис та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, а також назву документа, який підтверджує дотримання встановлених обмежень - це свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Іншою своєю постановою від 21 травня 2012 р. № 448, прийнятою відповідно до ст. 373 МК, КМУ установив, що вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами культурних цінностей з метою їх відчуження здійснюється у разі, коли сумарна фактурна вартість культурних цінностей: а) не перевищує суму, еквівалентну 10 000 євро, на підставі свідоцтва встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культур­них цінностей та з обов’ язковим письмовим декларуванням; б) перевищує суму, ек­вівалентну 10 000 євро, - на умовах поміщення товарів у митний режим експорту (ОВУ. - 2012. - № 40. - Ст. 1543).

Історичні цінності є частиною культурних цінностей, тому виключення із тексту ст. 201 КК слів «історичні цінності» Законом України від 15 листопада 2011 р. № 4025-УІ не означає декриміналізацію контрабанди таких цінностей.

Сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масо­вого виробництва не є культурними цінностями, на них не поширюється зазначений вище Закон України від 21 вересня 1999 р. і тому вони не можуть виступати предмета­ми контрабанди. Таке законодавче рішення важливо враховувати при застосуванні Переліку сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серій­ного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Дер­жавної служби контролю не потрібен, наведеного у додатку 1 до зазначеної вище Інструкції, затвердженої наказом від 22 квітня 2002 р. № 258. Цей перелік хоча фор­мально і викладений як вичерпний, однак не може набувати такого значення, оскіль­ки у такому разі буде суперечити зазначеному Закону України.

Отруйні речовини - це речовини, які при надходженні до організму людини навіть у невеликих дозах здатні викликати її отруєння - порушення цілісності чи нормаль­ного функціонування внутрішніх органів людини та/або порушення нормальної ро­боти організму людини як природної системи, що може спричинити її смерть (миш’як, ціаністий калій, сулема, фенол, ерготамін, зміїна отрута тощо). Вони можуть бути тваринного, рослинного, мінерального походження чи створені людиною.

Сильнодіючими речовинами визнаються речовини різного походження та призна­чення, які не мають властивостей отруйних речовин, але можуть заподіяти таку саму шкоду людині у разі їх вживання чи іншого використання з перевищенням допустимих доз, встановлених для кожного окремого виду таких речовин. Зокрема, це можуть бути деякі лікувальні препарати, які при передозуванні можуть заподіяти шкоду здоров’ ю чи навіть викликати смерть. Переліки отруйних та сильнодіючих лікарських засобів за­тверджені наказом МОЗ від 17 серпня 2007 р. № 490 (ОВУ. - 2007. - № 67. - Ст. 2594).

Поняттям «радіоактивні матеріали» охоплюються джерела іонізуючого випро­мінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи (див. ст. 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. // ВВРУ. - 1995. - № 12. - Ст. 81). Джерело іонізуючого випромінювання - фізичний об’єкт, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Ядерний матеріал - будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал. Радіоактивні відходи - мате­ріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами. Такі межі визначені підзакон- ними нормативними актами, зокрема наказом Державного комітету ядерного регулю­вання України «Про затвердження Правил ядерної та радіаційної безпеки при пере­везенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006)» від 30 серпня 2006 р. № 132. Від­повідно до п. 4.1 цих Правил радіоактивний матеріал - це будь-який матеріал, що містить радіонукліди, у якому питома активність, а також повна активність вантажу перевищують значення, зазначені у пп. 4.2-4.7.

Вибухові речовини - це хімічні речовини, здатні під впливом зовнішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів (відповідно до ст. 1 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» від 23 грудня 2004р. //ВВРУ. - 2005. - № 6. - Ст. 138). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, ні­трогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Під зброєю розуміються предмети (пристрої), які мають спеціальне призначення для знищення живої та іншої цілі і, як правило, відповідають стандартним зразкам

або історично виробленим типам. Разом з тим це може бути і та зброя, яка була ви­готовлена та/або фактично існує в одиничних екземплярах. Зброя може бути різних видів: вогнепальною, холодною, ядерною, хімічною, біологічною, нейтронною, ла­зерною тощо. Контрабандою зброї визнається також незаконне переміщення через митний кордон України складових частин, деталей та вузлів зброї, які утворюють повний комплект, необхідний для виготовлення зброї. Бойові припаси - це пристрої або предмети, які конструктивно призначені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації - це технічні, про­грамні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані, пристосовані) для негласного отримання інформації (див. також коментар до ст. 359 КК).

Із 17 січня 2012 р., коли набрала чинності нова редакція ст. 201 КК, припинила ви­знаватися злочином (була декриміналізована) контрабанда, предметом якої виступали: а) товари, тобто рухоме майно (у тому числі валютні цінності, транспортні засоби, гладкоствольна мисливська зброя та бойові припаси до неї), електрична, теплова та інші види енергії; б) стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством вста­новлено відповідні правила вивезення за межі України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК нова редакція ст. 201 КК у цій частині має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили таку контрабанду до 17 січня 2012 р. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення зазначених товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від нього, тягне адміністративну відповідальність за статтями 482 або 483 МК. Ті предмети, які визнаються предметом контрабанди за чинною редакцією ст. 201 КК, визнавались такими і за попередньою редакцією цієї статті.

Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з прихо­вуванням від митного контролю деяких предметів кваліфікується тільки за спеціаль­ними нормами, зокрема це стосується наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів чи прекурсорів, фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК); під­роблених національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300 КК); предметів порнографічного характеру (ст. 301 КК).