Стаття 31. Добровільна відмова співучасників

1. У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвико­навець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передба­чених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.
2. Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника є також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.
3. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

1. У коментованій статті містяться умови добровільної відмови співучасників, що є розвитком інституту добровільної відмови при незакінченому злочині (ст. 17 КК) з урахуванням особливостей співучасті у злочині. Тут передбачено два варіанти до­бровільної відмови співучасників, коли вони звільняються від кримінальної відпові­дальності:

а) добровільна відмова при незакінченому злочині тільки виконавця;

б) добровільна відмова при незакінченому злочині тільки організатора, підбурю­вача чи пособника.

1. Добровільною відмовою при незакінченому злочині є остаточне припинення осо­бою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (див. коментар до ст. 17 КК).

При добровільній відмові виконавця (співвиконавця) від доведення злочину до кінця він не підлягає кримінальній відповідальності на підставі ч. 2 ст. 17 КК. На­впаки, інші співучасники злочину, організатор, підбурювач, пособник, які ще до по­чатку злочину виконали свої функції співучасників, підлягають кримінальній відпо­відальності за готування до злочину чи замах на злочин, тобто відповідають за ту стадію вчинення виконавцем злочину, на якій він добровільно відмовився від дове­дення злочину до кінця.

1. Добровільна відмова організатора, підбурювача чи пособника згідно з ч. 2 ст. 31 КК, коли вони виконали свої функції співучасників, можлива тільки за умови, якщо вони відвернули вчинення злочину виконавцем або своєчасно повідомили у від­повідні органи державної влади про злочин, що готувався або вчинювався. Добро­вільна відмова цих співучасників може бути тільки у формі активних дій, якими вони відвернули вчинення злочину виконавцем або ж своєчасно повідомили у відповідні органи державної влади про злочин і він внаслідок цього був відвернутий, тобто не доведений до кінця. Ці дії можуть мати різний характер, наприклад, зв’язування ви­конавця, позбавлення його волі, що не дає йому можливості вчинити злочин, засто­сування насильства та ін. Добровільна відмова пособника може виявитися в ненадан- ні ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину. За такої добровільної відмови співучасники (організатор, підбурювач чи пособник) звільняються від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 31 КК. На відміну від цього виконавець (співвиконавець) на підставі ч. 3 ст. 31 КК повинен нести кримінальну відповідальність за готування до злочину або замах на злочин, тобто за ту стадію вчинення злочину, на якій його суспільно небезпечне діяння було припинене іншими співучасниками або за їх повідомленням відповідними органами державної влади.