Стаття 367. Службова недбалість

Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання служ­бовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

карається штрафом від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або без такого.

(Стаття 367 у редакції Закону України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.)

Об’єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов’язків через не­сумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв’язком між вчиненим діянням та наслідками.

Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб’єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов’язки, або б) дії, коли покладе­ні на нього службові обов’язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що скла­лися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо (КС. - 2007. - Вип. 1(3). - С. 40-41; ВВСУ. - 2008. - № 2. - С. 19).

Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об’єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала ре­альну можливість виконати покладені на неї службові обов’язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби. Тому для наявності об’єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов’язків, по­кладених на неї цим актом; б) які саме обов’язки, в якому обсязі та порядку вона по­винна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов’ язки в умовах, що склалися; г) у чому саме вияви­лися допущені особою порушення службових обов’ язків і які наслідки вони спричи­нили (СПВСУ 2010. - С. 412-413); ґ) чи перебували службові порушення у причин­ному зв’язку з тими наслідками, що настали (СПВСУ 2010. - С. 409-411).

Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи обов’язково по­винно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи ви­конала неналежним чином, входили в коло її службових обов’язків. Тому невиконан­ня або неналежне виконання не службових, а інших (наприклад, суто професійних) обов’язків не може розглядатися як службова недбалість і кваліфікується за наявнос­ті до того підстав за іншими нормами (наприклад, за статтями 131 135 139 140 КК). Не може бути застосована ст. 367 КК і тоді, коли несумлінне ставлення службової особи до виконання своїх службових обов’ язків передбачено як самостійний склад злочину в спеціальних нормах КК (наприклад, статті 271 287 КК).

Указівка закону на несумлінне ставлення службової особи до виконання службових обов’язків виключає можливість кваліфікації діяння як службова не­дбалість у випадках, коли істотна шкода була заподіяна внаслідок недосвідченос­ті, недостатньої кваліфікації, відсутності належних навичок або з інших обставин, що не залежать від службової особи і виключають реальну можливість належного виконання покладених на неї службових обов’язків. Виключається відповідальність за службову недбалість і тоді, коли службова особа не виконує чи виконує нена­лежним чином свої службові обов’ язки за наявності обставин, передбачених статтями 39 чи 40 КК.

Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за ч. 1 ст. 367 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди, а за ч. 2 ст. 367 КК - спричинення тяжких наслідків (РВСУ. - 2009. - Вип. 2(19). - С. 110-116). Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку (див. загальні положення до цього розділу).

Суб’єктивна сторона службової недбалості найчастіше виявляється в необе­режній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива й змішана форма вини - умисел до діяння і необережна вина до наслідків. Не виключається службова недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов’язків призводить до наслідків, спричинення яких службова особа хоча й не бажала, але свідомо при­пускала їх настання (наприклад, коли цінний вантаж, що прибув на залізничну станцію, було розкрадено через те, що начальник цієї станції не виконав свої службові обов’язки і не виставив охорону, вважаючи без жодних на це підстав, що про збереження ванта­жу подбає сам вантажоодержувач). У наведеному прикладі винний усвідомлює факт порушення ним своїх службових обов’язків, передбачає і свідомо припускає можли­вість настання таких наслідків, як розкрадання вантажу, але в його поведінці відсутні як корисливі, так й інші особисті мотиви, що виключає наявність службового зло­вживання (ст. 364 КК) і дає можливість кваліфікувати його діяння лише як службову недбалість (ст. 367 КК), вчинену за наявності непрямого умислу.

Суб’єктом злочину за ст. 367 КК може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК), тобто така, яка здійснює службову діяльність як у публічній, так і в приватній сфері.