Стаття 408. Дезертирство

Кримінальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 90707

    Переглядів

  • 90707

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу -

    караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

    2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    4. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -

    карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

    {Стаття 408 в редакції Закону № 194-VIII від 12.02.2015 }

    Попередня

    526/569

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Обов'язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди (ВС ККС № 336/5209/22 від 30.01.2024 р.)
     Так, військовослужбовця було засуджено за ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство). Він, фактично, залишив місце служби на Запоріжжі і перебував у західній Україні, де його спіймали прикордонні служби через наближення до кордонів з Угорщиною, і передали представнику військової частини де останній був приписаний. Свої дії чоловік пояснював тим, що поїхав до цивільної дружини, а біля кордону він був лише з метою збору шипшини.

    Захисник оскаржив вирок. Суть доводів його касаційної скарги зводилась до того, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, стверджував, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно кваліфікували дії його клієнта за ч. 4 ст. 408 КК України (дезертирство), оскільки в нього не було такої мети як ухилення від військової служби не тимчасово, а назавжди.

    Отже, у цій справі, ВС ККС залишаючи вирок у силі, пояснив склад злочину “дезертирства” і момент, коли злочин можна вважати закінченим. ВС ККС вказав:

    За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Обов`язковою ознакою дезертирства (ст.408 КК України), що відрізняє його від самовільного залишення служби (ст.407 КК України) є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від служби не тимчасово, а взагалі, назавжди. (ВС ККС, справа №297/2178/21 від 01.12.2022 р.)
     Військовослужбовця, патрульного прикордонної служби, було засуджено за: ч. 3 ст. 408 КК України (дезертирство), ч. 3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння тз), і ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка) на 5 років 6 місяців позбавлення волі. Він, перебуваючи в прикордонному наряді (ситуація була ще у 2021 році), самовільно залишив місце несення служби із зброєю - АКС-74 та 60 набоями до нього, без поважних причин та без відповідного дозволу. Згодом, цього ж дня, попросив потерпілого, відвезти його в інше село, але під час руху в зазначеному напрямку, попросив водія змінити маршрут. Почувши відмову, привів у бойове положення АКС-74, дослав патрон в патронник та направив дуло останнього на водія і наказав останньому вийти. Після чого, пересів за кермо, а згодом викрав з бардачку 9110 грн. 

    В касаційній скарзі, захисник вказував що у засудженого не було прямого умислу та мети ухилятися від військової служби, і за матеріалами справи він знаходився в стані емоційного стресу (хотів накласти на себе руки, бо дівчина розійшлася з ним), при цьому, останній перебував за межами частини менше чотирьох годин, не вчиняв інших дій, які б підтверджували факт дезертирства, і матеріали провадження не містять доказів доведеності вчинення злочину за ч. 3 ст. 408 КК України.

    Втім, ВС ККС вказані доводи не підтримав, і залишив вирок без змін. У постанові ВС виклав основи кваліфікації дезертирства та відмінність його від самовільного залишення військової частини чи місця служби (ст. 407 КК України):

    Об`єктом злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є порядок проходження військової служби. З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми:  Читати повністю

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст