Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів

1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

{Стаття 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: При призначенні покарання за злочин, вчинений до двох вироків, вимоги ч. 4 ст. 70 ККУ застосовуються тільки до вироку, позбавлення волі за яким відбувається реально (ВС ККС справа № 443/806/19 від 14.06.2021 р.)

Якщо ж вчинено хоча б один злочин після постановлення двох вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається реальне покарання, то окреме (самостійне) виконання обох попередніх вироків - припиняється і при остаточному призначенні покарання застосовується сукупність вироків з урахуванням призначених покарань за всіма трьома.

Так ВС ККС виклав правила застосування сукупності кримінальних порушень (ст. 70 КК України) та сукупності вироків (ст. 71 КК України) у ситуації, коли наявні невідбуті частини покарання за двома і більше попередніми вироками, які виконувались самостійно, а виявлено нові злочини, один із яких відбувався до вироків, а інші - після.

Фабула судового акту: Особа вчинила ряд злочинів, що передбачені ч. 3 ст. 297 КК України (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого), ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка), ч. 2 ст. 186 КК України (грабіж).

Ця особа була засуджена за двома вироками: за вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 4 липня 2019 року на 3 роки позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2019 року, який ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року змінено та постановлено вважати його засудженим на 3 роки 1 місяць позбавлення волі. В останньому - вироки ухвалено виконувати самостійно.

Однак, один із злочинів - за ч. 3 ст. 297 КК України - було виявлено вже після постановлення цих двох вироків - хоча він і був вчинений до постановлення одного із них. Тож він кваліфікувався окремо - третім вироком. Третім вироком, також, кваліфікувались злочини вчинені після постановлення останнього «серпневого» вироку - ще ряд крадіжок і грабіж.

Отже, суд першої інстанції (із чим погодився апеляційний суд), у «третьому вироку» визнав цього ж чоловіка винуватим і засудив до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 297 КК України на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком і за «другим» (серпневим) вироком остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. Цим же - «третім» вироком - визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України - на 4 роки 2 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. І - відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано покарання, призначене із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України за «серпневим» вироком, й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Прокурор подав касаційну скаргу, в якій ставив питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 71 КК (з урахуванням невідбутих частин покарань за двома попередніми вироками) відповідно до положень ч. 3 ст. 78 цього Кодексу у їх взаємозв'язку.

ВС ККС частково погодився із касаційною скаргою прокурора, скасував попереднє рішення і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У рішенні ВС ККС виклав наступні висновки:

  • «Попередній вирок» у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КК України є вирок або вироки, покарання за якими повністю не відбуте особою на час вчинення одного чи декількох нових кримінальних правопорушень.
  • У випадку, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, яким їй призначається покарання у виді позбавлення волі, до постановлення двох вироків по інших справах, кожен із яких виконується самостійно, зокрема, по одному із яких призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а інший вирок виконується самостійно у зв'язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то при призначенні покарання вимоги ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються тільки до вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
  • Якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч.3 ст.78 та ст.71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку - положення ст.71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.

Отже у цій справі: У разі встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчиненні особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками.

Таке тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.

Натомість протилежний підхід ставив би даний суд у позицію суду вищої інстанції, що прямо суперечило би положенням кримінального процесуального закону (ст. 24 КПК) та підривало би презумпцію законності й обґрунтованості попереднього судового рішення (ч. 2 ст. 21 КПК).

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0