Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

1. Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

2. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

{Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Обвинувачений «шкодує, що так сталося», отже - «щиро покаявся» (ВС/ККС у справі №161/17452/19 від 11.05.2021)

Поняття «щире каяття» в КК України нажаль не розкрито. З огляду на зазначене, суди оцінюють цю категорію кожен на свій лад і єдиного підходу все ще немає.

Деякі колегії ВС вважають, що звернення до органу досудового розслідування на третій день після вчинення правопорушення вже не відповідає вимогам «щирого каяття», деякі з колегій «щирим каяттям» визнають вислів обвинуваченого під час судового розгляду справи про те, що він «шкодує, що так сталося».

Чоловіка звинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України.

Відповідно до матеріалів справи, перебуваючи в кафе, обвинувачений за наслідком словесної сварки, наніс долонею руки удар своєму «співрозмовнику». Удар був спрямований в око і потерпілий отримав тілесні ушкодження легкої тяжкості.

Ухвалою суду першої інстанції чоловіка звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу.

Суд апеляційної інстанції таку позицію підтримав та залишив рішення без змін.

Не погоджуючись із застосуванням норм матеріального права та зазначаючи про допущення істотних порушень судом, прокурор оскаржив ухвалу апеляційного суду і просив призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, прокурор мотивував скаргу тим, що обвинувачений не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не намагався примиритися з останнім, під час досудового розслідування вини не визнавав, а її визнання в суді першої інстанції носило формальний характер.

Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, свідчать про відсутність щирого каяття в діях обвинуваченого, як однієї із обов`язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України. Крім того, наголошував і на формальному підході суду до оцінки клопотання трудового колективу.

Розглянувши касаційну скаргу, ВС дійшов до висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.

ВС нагадав умови застосування ст. 47 КК України (в ред., що діяла на момент вчинення правопорушення).

Так, інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема:

1) вчинення кримінально караного діяння вперше;

2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості;

3) воно не є корупційним;

4) наявне щире каяття особи.

Отже, встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК України щодо обвинуваченої особи.

ВС вказав, що дійсно, що в ході досудового розслідування обвинувачений свою вину не визнавав.

Однак під час судового розгляду винна особа може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, що і було зроблено обвинуваченим у цій справі.

ВС також зазначає, що зі звукозаписів судових засідань місцевого суду слідує, що обвинувачений визнав свою вину повністю та розкаювався, ствердив суду, що "шкодує, що так сталося".

З огляду на зазначене ВС дійшов до висновку про те, що обвинувачений змінив ставлення до вчиненого діяння та усвідомив протиправний характер своїх дій, в результаті чого висловив жаль щодо конфлікту між ним та потерпілим.

З одного боку, якось «ріже» слух той факт, що ВС в якості «щирого каяття» сприймає слова обвинуваченого про те, що останній «шкодує, що так сталося». При цьому, із потерпілим не примирився і не відшкодував нанесену йому шкоду.

З іншого боку, викликає нерозуміння позиція сторони обвинувачення, оскільки в суді першої інстанції прокурор підтвердив щире каяття та не заперечував щодо передачі обвинуваченого на поруки трудовому колективу.

Аналізуйте судовий акт: При реальній сукупності злочинів закриття провадження у зв’язку із передачею винної особи на поруки НЕ допускається (ВС/ККС у справі № 127/31068/19 від 12.08.2020)

За положеннями статті 33 Кримінального кодексу України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

При цьому сукупність злочинів поділяється на два види – ідеальну, при якій особа одним діянням вчиняє одночасно два або більше злочинів, та реальну, яка має місце у тому разі, якщо особа в різний час кількома діями вчинила два або більше злочинів.

Одночасно, Кримінальний кодекс України як одну з підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження визначає передачу особи, яка вчинила злочин на поруки трудовому колективу (стаття 47 КК України).

Основними умова застосування згаданої норми закону у попередній редакції (до набуття законної сили змін про кримінальні проступки) є вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості вперше та щире каяття.

У даній справі особа вчинила два злочини передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України за таких обставин.

У вечірній час на підлозі магазину біля каси з алкогольними напоями винна особа помітила банківську картку, яка належала потерпілій та була останньою втрачена з власної необережності. В подальшому винна особа, усвідомлюючи, що вказана картка та наявні на ній грошові кошти є чужою власністю умисно приховала вказану картку, яка є офіційним документом та у подальшому під час купівлі товарів розрахувалася банківською карткою згаданою карткою, завдавши своїми діями майнову шкоду.

Судом першої інстанції нерадиву продавчиню було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України та кримінальне провадження стосовно неї закрито.

Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

Прокурором на вказані рішення було подано касаційну скаргу з тих підстав, що вчинені злочини утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачена своїми відокремленими одна від одної діями вчинила два різні злочини, а отже, у суду не було підстав для застосування ст. 47 КК України через відсутність такої обов`язкової об`єктивної умови, як вчинення злочину вперше.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення погодився.

Так, у свої постанові ККС вказав, що однією з обов’язкових умов для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України є вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, вперше.

При цьому особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів вищевказаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає для застосування ст. 47 КК України лише за умови, що вони не складають реальної сукупності.

Проте, виходячи з матеріалів справи винну особу обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 1 ст. 185 КК України, тобто у вчиненні двох злочинів.

В свою чергу міський суд помилково виявив наявність ідеальної сукупності злочинів та про можливість звільнення винної від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, оскільки, вирішуючи питання про те чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що винну особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів, а тому застосування до неї ст. 47 КК України є неможливим.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1