Обвинувачений «шкодує, що так сталося», отже - «щиро покаявся» (ВС/ККС у справі №161/17452/19 від 11.05.2021).

Фабула судової справи: Поняття «щире каяття» в КК України нажаль не розкрито. З огляду на зазначене, суди оцінюють цю категорію кожен на свій лад і єдиного підходу все ще немає.

Деякі колегії ВС вважають, що звернення до органу досудового розслідування на третій день після вчинення правопорушення вже не відповідає вимогам «щирого каяття», деякі з колегій «щирим каяттям» визнають вислів обвинуваченого під час судового розгляду справи про те, що він «шкодує, що так сталося».

Чоловіка звинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України.

Відповідно до матеріалів справи, перебуваючи в кафе, обвинувачений за наслідком словесної сварки, наніс долонею руки удар своєму «співрозмовнику». Удар був спрямований в око і потерпілий отримав тілесні ушкодження легкої тяжкості.

Ухвалою суду першої інстанції чоловіка звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу.

Суд апеляційної інстанції таку позицію підтримав та залишив рішення без змін.

Не погоджуючись із застосуванням норм матеріального права та зазначаючи про допущення істотних порушень судом, прокурор оскаржив ухвалу апеляційного суду і просив призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, прокурор мотивував скаргу тим, що обвинувачений не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не намагався примиритися з останнім, під час досудового розслідування вини не визнавав, а її визнання в суді першої інстанції носило формальний характер.

Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, свідчать про відсутність щирого каяття в діях обвинуваченого, як однієї із обов`язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України. Крім того, наголошував і на формальному підході суду до оцінки клопотання трудового колективу.

Розглянувши касаційну скаргу, ВС дійшов до висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.

ВС нагадав умови застосування ст. 47 КК України (в ред., що діяла на момент вчинення правопорушення).

Так, інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема:

1) вчинення кримінально караного діяння вперше;

2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості;

3) воно не є корупційним;

4) наявне щире каяття особи.

Отже, встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК України щодо обвинуваченої особи.

ВС вказав, що дійсно, що в ході досудового розслідування обвинувачений свою вину не визнавав.

Однак під час судового розгляду винна особа може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, що і було зроблено обвинуваченим у цій справі.

ВС також зазначає, що зі звукозаписів судових засідань місцевого суду слідує, що обвинувачений визнав свою вину повністю та розкаювався, ствердив суду, що "шкодує, що так сталося".

З огляду на зазначене ВС дійшов до висновку про те, що обвинувачений змінив ставлення до вчиненого діяння та усвідомив протиправний характер своїх дій, в результаті чого висловив жаль щодо конфлікту між ним та потерпілим.

З одного боку, якось «ріже» слух той факт, що ВС в якості «щирого каяття» сприймає слова обвинуваченого про те, що останній «шкодує, що так сталося». При цьому, із потерпілим не примирився і не відшкодував нанесену йому шкоду.

З іншого боку, викликає нерозуміння позиція сторони обвинувачення, оскільки в суді першої інстанції прокурор підтвердив щире каяття та не заперечував щодо передачі обвинуваченого на поруки трудовому колективу.

Аналізуйте судовий акт: «Булінг» та реалії притягнення за нього до адміністративної відповідальності (Черкаський апеляційний суд у справі №712/1626/21 від 15.04.2021).

Формальний підхід до перевірка доводів засудженого, щодо незаконних методів ведення слідства є незаконним (ВС/ККС у справі №752/6631/18-к від 13.04.2021).

Суд постановив вирок за «піратське» розповсюдження фільмів Warner (Вирок по справі № 759/6479/21 від 06 травня 2021).

Вирок за невиконання рішення суду, або як отримати судимість за ухилення від знесення самовільного будівництва (Голосіївський районний суд м. Києва у справі 752/13360/19 від 05.04.2021).

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року

м. Київ

справа №161/17452/19

провадження №51-417км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого Антонюк Н.О.,

суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гладкіх Л. М.,

прокурора Матолич М. Р.,

потерпілого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури Іщика А. В. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Журавлине Старовижівського району Волинської області, з вищою освітою, одруженого, який працює охоронцем в ТОВ «Євро Альянс Луцьк», раніше не судимий, зареєстрований в АДРЕСА_1 ), фактично проживає у АДРЕСА_2 )

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на підставі ст. 47 КК у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «Євро Альянс Луцьк», якщо він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030010003299 від 30 серпня 2019 року, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення, тому, що 29 серпня 2019 року близько 24:00, перебуваючи у кафе у м. Луцьк, він в ході словесного конфлікту із ОСОБА_1 , що виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс долонею правої руки один удар у ліву ділянку обличчя потерпілого, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді субкон`юктивального крововиливу на лівому очному яблуку, яке відповідно до висновку судово-медичного експерта від 26 вересня 2019 року № 664 за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_2 безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 47 КК, а апеляційним судом не надано оцінки та не перевірено його доводів про те, що ОСОБА_2 не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не намагався примиритися з останнім, під час досудового розслідування вини не визнавав, а її визнання в суді першої інстанції носило формальний характер. Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, свідчать про відсутність щирого каяття в діях обвинуваченого, як однієї із обов`язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.

Серед іншого скаржник звертає увагу, що поза увагою апеляційного суду залишилися його аргументи про те, що клопотання трудового колективу не містить за своїм змістом конкретних заходів виховного характеру щодо ОСОБА_2 , судом належним чином не перевірено здатність трудового колективу здійснювати щодо нього такі заходи та доцільність застосування ст. 47 КК у даному кримінальному провадженні. Також вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Потерпілий підтримав вимоги касаційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторона обвинувачення зазначає про неналежну перевірку судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги щодо відсутності щирого каяття у ОСОБА_2 як однієї із обов`язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КК (в редакції, що діяла на момент прийняття ухвали місцевим судом) особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним; 4) наявне щире каяття особи.

Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК щодо обвинуваченої особи.

Слід також наголосити, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації є правом, а не обов`язком суду. Тому факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів немає.

Звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК, місцевий суд врахував те, що обвинувачений є особою молодого віку, працевлаштований, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення невеликої тяжкості (відповідно до класифікації кримінальних правопорушень на момент прийняття судового рішення), визнав повністю вину та щиро розкаявся, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання змінити ситуацію, а колектив підприємства звернувся до суду з належно оформленим клопотанням про передачу його на поруки.

В свою чергу, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд також зазначив, що у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого, шкодував про вчинене, а трудовий колектив ТОВ «Євро Альянс Луцьк», де обвинувачений працює охоронцем, звернувся з належно оформленим клопотанням про передачу його на поруки, з якого вбачається, що трудовий колектив бере на себе обов`язки щодо забезпечення виховного впливу на обвинуваченого, а той гарантує належну поведінку.

У зв`язку із викладеними обставинами суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений вперше вчинив кримінально каране діяння, яке належить до злочинів невеликої тяжкості (на момент судового розгляду) і не є корупційним, щиро покаявся у вчиненому та в сукупності із належно оформленим клопотанням трудового колективу є підстави для застосування до нього ст. 47 КК.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з такого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що в ході досудового розслідування ОСОБА_2 свою вину не визнавав.

Однак під час судового розгляду винна особа може змінити своє ставлення до вчинюваного нею діяння, переосмислити зміст своєї поведінки та критично її оцінити, що і було зроблено обвинуваченим у цій справі.

Зі звукозаписів судових засідань місцевого суду слідує, що ОСОБА_2 визнав свою вину повністю та розкаювався, ствердив суду, що шкодує, що так сталося.

На думку колегії суддів, місцевий суд правильно врахував і оцінив те, що ОСОБА_2 змінив ставлення до вчиненого діяння та усвідомив протиправний характер своїх дій, в результаті чого висловив жаль щодо конфлікту між ним та потерпілим.

Суд також звертає увагу, що прокурор, який подав касаційну скаргу, брав участь у розгляді цього провадження у суді першої інстанції. Причому в ході з`ясування позиції сторони обвинувачення щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 з передачею його на поруки прокурор повністю погоджувався.

Так, з журналу судового засідання суду першої інстанції від 25 травня 2020 року убачається, що прокурор Іщик А. В. констатував, що оскільки ОСОБА_2 щиро покаявся, є належно оформлене та обґрунтоване клопотання про передачу його на поруки трудовому колективу ТОВ «Євро Альянс Луцьк», то заперечень щодо застосування у даному кримінальному провадженні положень ст. 47 КК у нього немає.

Доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 не усунув заподіяної ним шкоди потерпілому, що свідчить про відсутність щирого каяття в обвинуваченого, не заслуговують на увагу.

Так, для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із передачею особи на поруки необхідною умовою є саме щире каяття. Судами нижчих інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 висловлював жаль з приводу вчиненого, у зв`язку із цим суди прийшли до висновку про наявність у його діях щирого каяття. Факт відшкодування шкоди потерпілому дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди тощо. Водночас для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв`язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, де обов`язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки за приписами ст. 47 КК здійснюється за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації. Прокурором не наведено аргументів, які б вказували на те, що трудовий колектив ТОВ «Євро Альянс Луцьк» не здатний здійснювати виховні заходи щодо винного. Тому аргументи скаржника у цій частині також є невмотивованими.

Суд звертає увагу на те, що судові рішення суду касаційної інстанції у справах № 127/31068/19, № 308/7582/17 та № 621/3213/19, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, є нерелевантними щодо розглядуваної справи.

Сторона обвинувачення хоч і стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, однак таких порушень не наводить, а касаційним судом їх не встановлено.

Таким чином, у ході касаційного перегляду встановлено, що аргументи сторони обвинувачення про помилковість застосування до ОСОБА_2 ст. 47 КК були належно перевірені апеляційним судом, що свідчить про відповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст. 419 КПК, а тому її слід залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 - 438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. О. Антонюк А. П. Бущенко Т. В. Шевченко