Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах:

Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

1. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

{Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1698-VII від 14.10.2014}

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Для застосування ст. 69 КК наявності сукупності пом’якшуючих обставин замало, такі обставини повинні істотно зменшувати тяжкість вчиненого злочину (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)

Однією з засад призначення покарання за вчинені кримінальні правопорушення закон визначає призначення судом покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому нормами ст. 69 КК України, положення якої покликані гуманізувати закону про кримінальну відповідальність є призначення покарання «нижче нижчого». Але застосування даної норми може відбуватись лише за наявності певних обставин, а саме наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Однак в окремих випадках суди досить формально ставляться до факту наявності вказаних обставин та застосовують ст. 69 КК України лише за наявності лише обставин, що пом’якшуються покарання не беручи до уваги той факт, що згадані обставини повинні істотно зменшувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У даній справі особу за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було засуджено до 5 років позбавлення волі.

В свою чергу апеляційний суд призначене покарання пом’якшив до 4 років позбавлення волі застосувавши до засудженого положення ст. 69 КК України.

На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції прокурором було подано касаційну скаргу ,яку обґрунтовано тим, що за матеріалами кримінального провадження та зі змісту вироку місцевого суду жодної обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не наведено, а щире каяття засудженого, яке врахував суд, на думку прокурора, не відповідає дійсності.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення погодився, скаргу задовільнив ,а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Натомість апеляційним судом взято до уваги наявність малолітніх дітей у засудженого та хворої матері пенсійного віку. Проте, встановлені судом обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину.

Аналізуйте судовий акт: Наявність двох та більше пом’якшуючих обставин не є безумовною підставою для застосування ст. 69 КК, сукупність таких обставин ПОВИННА істотно знизити тяжкість вчиненого злочину (ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021)

Положеннями статті 69 Кримінального кодексу України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Однак, не зважаючи на те, що вказана умова міститься в собі посилання на взаємозв’язок між наявністю сукупності пом’якшуючих покарання обставин з істотним зниженням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення суди не звертають увагу на вказану обмежувальну умову та призначають покарання «нижче нижчого» лише за наявності кількох пом’якшувальних обставин.

Так, у даній справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі.

Згідно вироку суду засуджений перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з використанням завідомо заготовленого знаряддя для вчинення злочину, а саме пневматичного пістолету, прийшов до потерпілої та здійснив не менше чотирьох прицільних пострілів потерпілій у голову, один з яких спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, а інші - легкі тілесні ушкодження. Також винна особа нанесла один удар тупим твердим предметом у голову потерпілої, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд з таким покаранням погодився.

Прокурором на вказані рішення подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що судами було безпідставно застосовано норми ст. 69 КК України, оскільки за наявності таких пом'якшуючих обставин, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, суди не обґрунтували істотності зниження тяжкості вчиненого ним діяння.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення погодився.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Разом з тим суди зобов`язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Зі змісту ч. 1 ст. 69 КК України слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально-караного діяння.

У даній справі суди послалися на врахування ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, щире розкаяння засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння його розкриттю та співпрацю з правоохоронними органами.

Навівши такі підстави та врахувавши особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суди дійшли висновку про те, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Проте, приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, які за ступенем тяжкості є тяжкими, з використанням завідомо заготовленого знаряддя - пневматичного пістолета, кількість та локалізація пострілів (не менше чотирьох прицільних пострілів у голову та обличчя), подальші дії засудженого після пострілів у потерпілу (нанесення одного удару тупим твердим предметом в область потиличної ділянки голови), дані про особу засудженого (відомості щодо його антисоціальної поведінки, які містяться у матеріалах кримінального провадження) залишилися поза увагою апеляційного суду.

Отже наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння.

Аналізуйте судовий акт: Неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності свідчить про небажання перевиховуватись та унеможливлює застосування ст. 69 КК України до засудженого (ВС/ККС у справі № 724/1535/19 від 30.06.2020)

Нормами статті 69 Кримінального кодексу України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Таким чином основними підставами для застосування положень згаданої вище статті є дві або більше пом’якшуючі покарання обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу (позитивні характеристики, відсутність судимостей тощо).

У даній справі особа, яка раніше чотири рази притягувалась до кримінальної відповідальності за ст. 185 та ст. 289 КК України, маючи не зняті та не погашені судимості знов вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України за що і була засуджена до 5 років позбавлення волі.

Проте, апеляційний суд вирішив застосувати до засудженого норми ст. 69 КК України та призначив покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Прокурором на таке рішення суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд не врахував особи обвинуваченого, зокрема того, що останній повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, має незняту та непогашену судимість, завдану потерпілому шкоду не відшкодував. Вказує на те, що судом об`єктивно не встановлено декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину в розумінні ст. 69 КК України.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення погодився.

Задовольняючи скаргу прокурора ККС зазначив, що апеляційний суд у своїй ухвалі вказав, що обвинувачений провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується задовільно, а також є інвалідом третьої групи, висловлює жаль з приводу вчиненого і бажає виправити ситуацію, що склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що матеріальна шкода, яка завдана неправомірними діями обвинуваченого потерпілому є невеликою ,а тому такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Однак апеляційним судом в достатній мірі не врахував даних про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин.

При цьому апеляційний суд у своєму рішенні не наведено переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК України з урахуванням принципу справедливості покарання й відповідності його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Аналізуйте судовий акт: Невизнання своєї вини не може свідчити про щире каяття (ВС/ККС у справі № 149/1596/16-к від 10.06.2020)

Однією з ознак, які пом’якшують покарання є щире каяття.

Свого часу я неодноразово аналізував судові рішення, постановлені судом касаційної інстанції у яких Касаційний кримінальний суд давав своє тлумачення, що таке «щире каяття».

Як правило висновки суду зводились до того, що щирим каяттям є жаль з приводу вчиненого злочину, добровільне відшкодування шкоди тощо.

Але ж у даній постанові судом проаналізовано випадок коли винна особа у судах трьох інстанцій заперечувала свою вину у вчинення злочину, а вже потім покаялась.

Чи свідчить така поведінка про щире каяття?

У цій справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України до 3 років позбавлення волі, але апеляційний суд із таким покарання не погодився та призначив винній особі покарання не пов’язане із позбавленням волі, а саме звільнив засудженого від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Верховним Судом таке рішення суду апеляційної інстанції було скасовано у зв’язку із м’якістю призначеного покарання, а справу направлено на новий апеляційний розгляд під час якого апеляційним судом засудженому було призначено покарання у вигляді виправних робіт із застосуванням ст. 69 КК України.

На таке рішення прокурором та потерпілою було подано касаційні скарги з тих мотивів, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про застосування ст. 69 КК України під час призначення засудженому покарання та не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину і особу винуватого, безпідставно визнав пом`якшуючими обставинами щире каяття і добровільне відшкодування шкоди, завданої злочином.

Касаційний кримінальний суд такі доводи визнав слушними та касаційну скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що з аналізу ч. 1 ст. 69 КК України випливає те, що рішення про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд може прийняти лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У даній справі засуджений під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції категорично заперечував доведеність вчинення інкримінованого йому злочину, а також у процесі подання первинної апеляційної скарги просив вирок місцевого суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю складу злочину, а вже після скасування Верховним Судом ухвали апеляційного суду та повторного апеляційного розгляду змінив свої вимоги. З огляду на викладенерішення апеляційного суду про врахування як пом`якшуючої покарання обставини щирого каяття є сумнівним.