Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

{Стаття 194 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 721-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: І все ж таки справи про підпал автомобілів іноді доходять до суду (Личаківський райсуд м. Львова від 08.09.2021 у справі № 463/5458/16-к)

Деякий час тому майже усі великі міста України сколихнула справжня «епідемія» підпалу автомобілів.

Не зовсім зрозуміло, що підштовхую паліїв вчинювати такі дії – або вони є «народними месниками», які мстять за неправильне, на їх думку, паркування автівок, або ці особи страждають на певні психічні розлади.

Нажаль більша кількість таких злочинів лишаються нерозкритими, а особи, які вчинили вказані злочини не несуть належного покарання.

Дана справа цікава, насамперед, не особистістю потерпілого, яким є колишній виконувач обов’язків Генерального прокурора Ігор Махницький , а сукупністю доказів, яким було доведено провину засуджених.

Згідно вироку суду двоє осіб маючи при собі з бензином, знаючи де саме припаркований автомобіль Махніцьких, маючи на меті знищити їхнє майно шляхом підпалу, облили запалювальною сумішшю автомобіль останніх, після чого підпалили суміш за допомогою сірників.

Однак повного згоряння (знищення) автомобіля не відбулось, оскільки запалювальна суміш, яка стекла з автомобіля на бруківку, загорілася та продовжувала палати поруч з вказаним автомобілем, полум`я від якої охоплювало частину автомобіля з лівого борту (зі сторони водія спереду), що призвело до пошкодження автомобіля та яке згодом погасло.

За показаннями засуджених одного з них охляпав з ніг до голови автомобіль, що його дуже розлютило. Він помітив куди він повернув, а тому пішов в напрямку руху автомобіля та з`ясував, де він припаркований. Тоді подзвонив свому «подільнику»і попросив його допомогти йому налякати власника автомобіля. Зустрівшись вони пішли на подвір’я де було припарковано то злощасний автомобіль, та один з них підійшов до автомобіля та на капот і поруч з автомобілем розлив бензин з пляшки, розкидав поруч сірники, рукавиці, а пляшку поклав поруч з лобовим вікном автомобіля. Тоді переліз назад через паркан і пробував підпалити розлиту суміш. Через деякий час йому це вдалось і тоді вони разом пішли через парк, де були затримані працівниками поліції.

Однак, крім визнавальних показань засуджених, їх вони була доведена і іншими матеріалами справи.

Так, згідно показань працівників патрульної поліції, які затримали паліїв, у одного з них на животі була масна пляма із запахом бензина.

Крім того, проведена трасологічна експертиза показала, що сліди взуття, що лишись на місці пригоди було залишено взуттям одного із затриманих.

Висновки судово-генетичних експертиз встановили, що генетичні ознаки клітин у зіскобах з двох зв`язок сірників, у вирізках з балаклав, бейсболок, рукавиць, які було вилучено на місці події належить одному із паліїв.

Крім того, згідно відеозапису з камер зовнішнього спостереження на відео зображено автомобіль потерпілого, який обходять дві особи з лівої сторони та чимось обливають. Також видно як одна особа запалює невідомий предмет і кидає його на автомобіль зі сторони водія, що повторюється кілька разів. Через кілька спроб знову розпалюють в руках невідомі предмети та одна особа кидає предмет на бампер автомобіля, після чого палаючу річ кладуть зі сторони водія під автомобіль в ділянці автомобільного порога. Загоряється ділянка поруч з автомобілем та частина полум`я потрапляє на край автомобіля зі сторони водія, після чого дві особи, за зовнішніми ознаками чоловічої статі починають бігти в ліву сторону від автомобіля, один з них вищий за іншого. В цей час видно як горить ділянка паркувального місця поруч з автомобілем Махницького О.І., а полум`я охоплює ліву сторону автомобіля (сторона водія). В той же час невідомі особи рухаються по ділянці, на якій наявні насадження дерев, по дорозі чимось світять (за зовнішніми ознаками схоже на світло від ліхтарика), зупиняються на недалекій відстані від автомобіля, за огорожею подвір`я будинку та спостерігають за тим, як палає ділянка автостоянки, потім з об`єктиву камер зникають.

Усю вказану сукупність доказів суд визнав достатньою для визнання обвинувачених винними та призначив їм покарання за ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 4 та 5 років позбавленні волі із звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців та 3 років.

Аналізуйте судовий акт: Для притягнення до кримінальної відповідальності за навмисне знищення майна загальнонебезпечним способом розмір шкоди значення не має (ВС/ККС у справі № 536/621/16-к від 05.11.2020)

Диспозицією частини першої статті 194 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

В свою чергу згідно частини другої названої статті кримінальній відповідальності підлягають особи, які вчинили такі дії шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Отже відмінністю у вказаних складах є саме спосіб вчинення вказаного злочину і логіка саме у такому розмежуванні є адже спалити будинок або підірвати автомобіль є значно небезпечним аніж зламати двері чи вибити шибку.

У даній справі особу було засуджено за шляхом підпалу спалила будинок, який належить потерпілому у якому зберігались тюки сіна.

Суд першої інстанції кваліфікував такі дії за ч. 2 ст. 194 КК України. Суд апеляційної інстанції із рішенням районного суду погодився.

Сторона захисту подала на вказані рішення касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що злочин кваліфіковано невірно оскільки у діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака - заподіяння шкоди у великих розмірах. Окрім того у матеріалах справи відсутні докази щодо кількості та вартості знищеного майна.

Касаційний цивільний суд з такими доводами не погодився та в обґрунтування своєї позиції послався на те, що Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв`язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

При цьому обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.

Аналізуйте судовий акт: Висновок експертизи є недопустимим доказом, якщо відібрання біологічних зразків обвинуваченого було здійснено з грубими процесуальними порушеннями (ВС/КЦС у справі № 448/1443/17 від 08.10.2020)

У цій справі ВС висловився щодо належності та допустимості доказів у кримінальному процесі.

Так, суди розглядали справу щодо обвинувачення особи за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України (закінчений замах на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу).

Судом винесено виправдувальний вирок щодо обвинуваченого, що буває не так часто в українських реаліях.

ВС погодився з місцевим та апеляційним судом щодо встановлених судами обставин, їх оцінки, зокрема, щодо невідповідності наданих стороною обвинувачення доказів вимогам щодо їх належності та допустимості.

Так, стороною обвинувачення було надано висновок експертизи, що визнано недопустимим доказом, враховуючи те, що постанову про відібрання біологічних зразків було винесено прокурором, котрий на момент прийняття цього рішення не входив до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відібрання біологічних зразків в обвинуваченого (на той час свідка), було проведено слідчим одноособово без понятих, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
1