Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

(Стаття 180 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.) життя, здоров’ я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов’язанням України».

Отже, заважання віросповідуванню поза встановленими межами і є незаконним.

У частині 1 ст. 180 КК безпосереднім об’єктом злочину є право на безперешкодне здійснення релігійного обряду, додатковим факультативним об’ єктом - діяльність релігійної організації.
Об’єктивна сторона полягає в діях з незаконного перешкоджання будь-яким способом здійсненню релігійного обряду, що призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, указаних у диспозиції статті, що розглядається.

Злочин вважається закінченим з моменту зриву обряду або загрози такого зриву.

Під здійсненням релігійного обряду у статтях 180 і 181 КК слід розуміти одноособове чи колективне відправлення релігійного культу чи ритуального обряду (ст. 35 Конституції України).

Під зривом релігійного обряду розуміється неможливість розпочати запланованого чи зупинення здійснюваного релігійного обряду.

Під загрозою зриву слід розуміти реальну небезпеку неможливості здійснення запланованого канонічного обряду певної релігії.

Суб’єктивна сторона - умисна форма вини: особа усвідомлює, що своїми діями ставить під загрозу здійснення релігійного обряду, передбачає, що в результаті цих дій обряд може бути припинено (не розпочато) і бажає або свідомо допускає цей суспільно небезпечний наслідок.

Мотив злочину не впливає на кваліфікацію.

Суб’єкт злочину - як загальний - фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний - службова особа (у тому числі керівник релігійної організації).
У частині 2 ст. 180 КК передбачена відповідальність за насильницьке здійснення релігійного обряду. Безпосередній об’єкт цього злочину - право на добровільне здійснення релігійного обряду, додатковий обов’язковий об’єкт - здоров’я потерпілого; додатковий факультативний об’єкт - діяльність релігійної організації.

Потерпілим від цього злочину є священнослужитель тієї чи іншої релігійної організації.

Об’єктивна сторона - примушування священнослужителя до виконання релігійного обряду.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення примушування.

Під примушуванням розуміється протиправний вплив на потерпілого з метою здійснення священнослужителем насильницького релігійного обряду.

Спосіб примушування - фізичне чи психічне насильство над потерпілим.

Під фізичним насильством як ознакою об’єктивної сторони примушування священнослужителя слід розуміти фізичний вплив на останнього (нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень) з метою подолання опору, який потерпілий чинить чи може чинити примушуванню здійснити обряд.

Під психічним насильством щодо священнослужителя слід розуміти застосування до потерпілого погрози фізичного насильства над ним чи близькою йому особою з метою примусити священнослужителя виконати релігійний обряд всупереч канонам релігії і його волі.

Фізичне чи психічне насильство завжди передує здійсненню насильницького обряду, але може бути застосоване і під час проведення священнослужителем добровільного (канонічного) релігійного обряду.

Результат насильницьких дій злочинця, таких як, наприклад, спричинення тілесних ушкоджень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - примушування до проведення насильницького обряду і злочину проти здоров’ я особи.