- Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
- Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
- Частина 1 ст. 111 КК визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові (ст. 5 Конституції України), територіальній цілісності та недоторканності (див. коментар до ст. 110 КК), обороноздатності (ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р., в редакції Закону України від 5 жовтня 2000р. //ВВРУ. - 2000. - № 49. - Ст. 420) і державній (стан захищеності державної влади), економічній (стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях) чи інформаційній (стан інформації, у якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації) безпеці України. Отже, державна зрада має кілька безпосередніх об’єктів, кожен з яких складає суспільні відносини у сфері охорони зовнішньої та внутрішньої безпеки України.
- Об’єктивна сторона державної зради може виражатися в різних формах, які вичерпним чином визначені в ч. 1 ст. 111 КК.
Перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії
ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони аналізованої форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Поняття воєнного стану визначене у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 червня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 28. - Ст. 224). Збройним конфліктом визнається украй гостра форма вирішення суперечностей між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили.
Шпигунство - друга форма державної зради - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю (див. коментар до ст. 114 КК).
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Допомога у проведенні підривної діяльності може виявлятися у сприянні резидентам (таємним представникам іноземних розвідок), укритті розвідника або його спорядження, вербуванні агентів для проведення підривної діяльності проти України тощо. Цією формою охоплюються й випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організовує (або вчинює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 111 і 113 чи 112 КК).
У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
- Із суб’єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
- Суб’єкт злочину спеціальний (див. ч. 2 ст. 18 КК) - ним може бути тільки громадянин України, який досяг до вчинення злочину 16-ти років (поняття «громадянин України» - див. коментар до ст. 7 КК). Співучасниками (співвиконавцями, організаторами, підбурювачами, пособниками) можуть виступати й інші особи (див. коментар до ст. 27розд. VI Загальної частини КК).
- Частина 2 ст. 111 КК передбачає заохочувальну норму про звільнення від кримінальної відповідальності громадянина України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної організації чи її представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив про свій зв’язок з ними та про отримання завдання.
Для застосування цієї норми потрібно встановити обов ’язкову сукупність двох умов: 1) невчинення громадянином України жодних дій на виконання злочинного завдання, отриманого від іноземної держави, іноземної організації, їх представників;
- добровільна заява органам державної влади про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією, їх представниками і про отримане завдання. Добровільною визнається заява за умови, що об’ єктивно, реально особа могла виконати завдання і нездоланних перешкод не було. Мотиви добровільної заяви значення не мають (каяття чи страх перед покаранням тощо).
Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: При засудженні за колабораційну діяльність, судам слід мотивувати вчинення якої саме з форм колабораціонізму є доведеним і якими доказами. (ВС ККС у справі №183/8535/22 від 20.01.2026 р.)
Суд визнав доведеним, він як спеціаліст по екології та природних ресурсах тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, облаштовував та підключав гучномовці на території окупованого міста Балаклії, через які транслювалась російська пропаганда та радіо «ЖИЗНЬ». І суд - із чим погодилась апеляційна інстанція - кваліфікувала ці дії як організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, активну участь у таких заходах. Проте у касаційній скарзі, захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просив скасувати оскаржені рішення призначити новий розгляд в суд першої інстанції, оскільки - крім іншого - діяння, визнане судами доведеним, не містить складу інкримінованого злочину з урахуванням частин 2 і 3 примітки до статті 111-1 КК, що свідчить про неправильне застосування кримінального закону, адже добровільність згоди на співпрацю з окупантами, а, отже, і умисел на протиправні діяння не доведено поза розумним сумнівом. Судами - на думку захисника - не було взято до уваги показання свідків, щодо вимушеної праці засудженого в незаконно створеній цивільній адміністрації внаслідок реальних погроз з боку окупантів. Крім того, призначене засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, у тому числі квартири,де він мешкав із малолітньою донькою і цивільною дружиною, стало для нього надмірним тягарем. Читати повністюЧоловіка було засуджено за частиною 6 статті 111-1 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 11 років, з конфіскацією майна.
Аналізуйте судовий акт: Протоколи огляду інтернет-сторінок, телеграм-каналів, зі скріншотами й відеофайлами, фотознімками, документами можуть підтверджувати винуватість особи у колабораціонізмі. (ВС ККС №201/11849/23 від 21.07.2025 р.)
Згідно з вироком вона здійснювала колабораційну діяльність - пропаганду у закладі освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою агресором збройної агресії проти України, а також діях, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (ч. 3 ст. 111-1 КК). Колишню доцента кафедри соціальних комунікацій, заступника декана факультету філології та масових комунікацій у Маріупольському державному університеті, було звільнено ще у червні 2022 році, проте згодом - вона добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою рф та працевлаштувалася до створеного окупаційною владою, так званого Мариупольского государственного университета днр им. А. И. Куинджи (далі - «МГУ днр»), де обійняла посаду, пов'язану з організацією освітнього процесу, а саме «декана факультета филологии и массовых коммуникаций МГУ днр». Після цього, використовуючи отримані повноваження, а також, пройшовши відповідну підготовку на території держави-агресора рф в Донському державному університеті в м. Ростові-на-Дону, вона спільно з іншими керівниками й викладачами спланувала та організувала освітній процес «МГУ днр», в тому числі, давала інтерв`ю на фоні будівлі університету, агітуючи абітурієнтів вступати до незаконно створеного закладу освіти «МГУ днр» на тимчасово окупованій території України в м. Маріуполі. Вона також була членом делегації під час підписання «договора о научном и образовательном сотрудничестве», який передбачає довготривалу співпрацю вищих навчальних закладів, в тому числі з рфії. Читати повністюСправа стосувалась колишньої працівниці, доцента кафедри Маріупольського державного університету. Так, її було визнано судом винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК, і призначено їй основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також обіймати посади в органах державної влади, державного управління та контролю, місцевого самоврядування у сфері освіти і займатися освітньою та викладацькою діяльністю на строк 10 років.
Аналізуйте судовий акт: Ті громадяни України, які зайняли посаду у незаконних правоохоронних, судових або інших органах влади на окупованих територіях - можуть бути притягнені до відповідальності за сукупності злочинів: державну зраду та колабораційну діяльність. (ВС ККС, №331/4882/23 від 21.07.2025 р.)
Так, він - будучи громадянином України, працівником правоохоронного органу - рибоохорони, перебуваючи на посаді провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління Держагентства меліорації та рибного господарства України. Коли ж прийшла окупаційна влада - він надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф: добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф у м. Бердянську (здійснював чергування та контроль: за забороною лову суб`єктами господарювання водних біоресурсів, а також передачею виловлених водних біоресурсів на пункт прийому в інтересах та на користь окупаційної влади рф). Крім того, засуджений, добровільно зайняв посаду, мовою оригіналу: «инспектора» незаконного правоохоронного органу, мовою оригіналу: «Охрана окружающей природной среды и водных биоресурсов в г. Бердянске», створеного на тимчасово окупованій території. ВС ККС в процесі розгляду касаційної скарги захисника, і відхилення його доводів, пояснила хто саме вважається суб’єктом злочинів “державна зрада” та колабораційна діяльність. Суд вказав: Читати повністюКолишнього працівника правоохоронного органу рибоохорони було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, і за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та в правоохоронних органах на строк 15 років із конфіскацією усього належного йому майна.