Вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є ефективним способом захисту прав її власника, позбавленого фактичного користування нею внаслідок незаконної державної реєстрації права оренди за іншою особою ВП ВС (справа № 456/252/22)

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду.

У цій справі фізична особа звернулася до суду з позовом до приватного підприємства про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов’язання повернути земельні ділянки. Позивачка стверджувала, що вона не мала наміру укладати договори оренди земельних ділянок, а підписи на оспорюваних договорах їй не належать.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Суд усунув перешкоди у здійсненні позивачкою права користування належними їй на праві власності земельними ділянками шляхом зобов’язання приватного підприємства їх повернути, в іншій частині вимог позову відмовлено.

Відповідач оскаржив рішення судів, зокрема, у зв’язку з обранням позивачкою неналежного способу захисту свого права, вважаючи єдиним ефективним способом захисту у спірних правовідносинах вимогу про визнання відсутнім права оренди.

Переглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду підтвердила сформований раніше правовий висновок про те, що ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред’явлення негаторного позову.

Водночас ВП ВС звернула увагу, що заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна – не єдиний універсальний спосіб захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним.

Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову – обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач з огляду на характер порушень самостійно визначає спосіб, у який він вважає за можливе їх усунути.

Велика Палата ВС виснувала, що коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (зокрема й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Крім того, ВП ВС зауважила, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Інший підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

У цій справі Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.