Стаття 435. Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання

Цивільний процесуальний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси

3591

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

6. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Попередня

449/516

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Намагання виконавця забезпечити виконання рішення суду за допомогою заходів, які прямо не передбачені цим рішенням, та без дотримання, порядку зміни способу виконання рішення - є втручанням у право боржника на мирне володіння майном ( № 2-412/10)
Так, рішенням районного суду було встановлено, що у рахунок погашення заборгованості за кредитом - звернути стягнення на предмет іпотеки (квартири), шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним оцінювачем на день реалізації, але не нижче за початкову ціну реалізації предмета іпотеки у відповідному розмірі. Видано виконавчий лист.

Після, приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання цього листа,а згодом - винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (Заявницю у розглядуваній справі).

Заявницю (з якої борг стягувався солідарно із іншими особами), звичайно ж, не влаштувало, що рішення, яке мало виконуватись тільки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виконувалося шляхом звернення стягнення на її заробітну плату – у зв’язку із чим вона оскаржила дії приватного виконавця до суду.

Суд першої інстанції, як і суд апеляційної – не підтримали її доводів та залишили скаргу без задоволення. Перша інстанція посилалася те, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором – і це не є подвійним стягненням заборгованості. Друга інстанція, доводила, що заявниця не була власником предмета іпотеки, не проживала у квартирі, що є предметом іпотеки за кредитним договором, а тому вона не є тією особою, на яку може розповсюджуватись встановлена пунктом 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона примусово стягувати інше майно боржника. Читати повністю

Популярні новини