1. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
2. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
3. Органи або інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі.
4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Обов'язок доведення причин пошкодення майна внаслідок залиття квартири та вини осіб, які таке залиття допустили покладається на позивача (ВСУ у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017)
Позивачі звернулись до суду першої інстанції із вимогами щодо відшкодування шкоди завданої залиттям належної їм квартири. Судовим рішенням вимоги задоволено. Задовольняючи позов суд зазначив, що відповідно до положень ст. 1166 ЦК України саме відповідачі мали довести відсутність своєї вини у залитті квартири позивачів.
Натомість суд апеляційної інстанції з висновками якого погодився і ВССУ у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів про наявність вини відповідачів у спричиненні шкоди.
Так, після виявлення позивачами факту нібито залиття належної їм квартири відповідні акти із залученням представників обслуговуючої організації складено не було, акт, який біло складено, виготовлено лише через 6 місяців післі ймовірного пошкодження майна, не містить відомостей щодо самого затоплення, зокрема дат, причин, наслідки затоплення; акт складено за відсутності самих відповідачів, що позбавляє їх можливості подання доказів на його спростування.
Окрім того, проведеним експертним дослідженнням не встановлено причину залиття.
З вказаними рішеннями погодився і ВСУ, зазначивши при цьому, що відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доведення факту залиття квартири покладено на позивача. Зокрема, останній до матеріалів позовної заяви мав додати комісійний акт, складений за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також докази причин затоплення та розміру завданих збитків.