Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

(Стаття 85 у редакції Закону України № 3465-У1 від 2 червня 2011 р.)

1. Відповідно до цієї статті звільнення від покарання може застосовуватися лише до осіб, визнаних обвинувальним вироком суду винними у вчиненні злочинів і на яких поширюється дія Закону України про амністію або Указу Президента України про помилування. Питання про амністію може розглядатися й щодо осіб, криміналь­ні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили (ст. 86 КК).

Помилування особи здійснюється також згідно зі ст. 87 КК. Клопотання про по­милування розглядається тільки після набрання вироком законної сили, а у разі за­судження особи до довічного позбавлення волі - після відбуття не менше двадцяти років призначеного покарання.

1. Порядок оголошення амністії визначений Законом України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. в новій редакції закону, яка набрала чинності з 1 січня 2012 р.

Порядок здійснення помилування визначено в Указі Президента України від 16 ве­ресня 2010 р. № 902, яким затверджене Положення про здійснення помилування.

1. Слід зауважити, що акт про помилування і закон про амністію відрізняються від проголошення невинуватості жертв політичних репресій з поновленням їх у правах (реабілітації). Питання реабілітації засуджених регулюється Законом УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.
2. Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають суттєві від­мінності:

• акт про помилування є юридичною підставою для звільнення особи від пока­рання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обов’язок щодо реалізації положень закону про амністію;
• помилування не має загальнонормативного характеру, а є актом застосування права в конкретному випадку;
• помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії - це достатньо складний і тривалий процес, що вимагає зусиль відповідних уповноважених органів: міліції, суду, прокуратури, органів, що відають виконанням вироку;
• закон про амністію приймається щодо широкого і неперсоніфікованого кола осіб, а помилування інколи називають персоніфікованою амністією, тобто застосовують тільки стосовно конкретних осіб;
• прийняття закону про амністію, як правило, приурочене до певної значної загальнодержавної події, а акт про помилування, який проголошується Указом Пре­зидента, може застосовуватися в будь-який час і з урахуванням різноманітних об­ставин;
• клопотання про помилування може подаватися винятково самим засудженим. (До 2010 р. право подавати клопотання про помилування також мали захисники за­судженого, його родичі та навіть громадські організації.)

1. Спільним для амністії й помилування є те, що вони не ставлять під сумнів рі­шення суду і не реабілітують осіб, а є лише проявом гуманізму та певним видом лі­бералізації кримінально-правової репресії державною владою України.