Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Аналізуйте судовий акт: При звільненні особи від відповідальності за зміною обстановки суду встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи (ВС/ККС у справі № 161/1390/19 від 23.01.2020)

Нормами Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України визначено ряд так званих «нереабілітуючих» підстав для звільнення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення від відповідальності.

Зокрема, однією з таких підстав, визначених статтею 48 Кримінального кодексу України, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із визнанням судом того факто, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Свого часу Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вказав, що судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. У даній справі винну особу було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України на підставі ст. 48 КК України. З таким рішення погодився і апеляційний суд. Натомість прокурором вказані рішення було оскаржено в касаційному порядку, при цьому скаргу сторони обвинувачення вмотивовано тим, що у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не вказано в чому полягала зміна обстановки, та чим зумовлена втрата суспільної небезпечності вчиненого злочинного діяння або внаслідок чого винна особа перестала бути суспільно небезпечною. Касаційний кримінальний суд із такими доводами погодився і скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Отже для застосування положень ст. 48 КК України суду належить встановити, як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав.

Проте, судом першої інстанції обґрунтував свій висновок про зміну обстановки тим, що винна особа раніше не судима, вчинила злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся та усвідомив протиправність своїх дій, інших правопорушень не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався, продовжує здобувати освіту, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також послався на те, що винний відшкодував потерпілому завдану шкоду та відсутність у останнього будь яких претензій матеріального та морального характеру до особи, що вчинила кримінальне правопорушення, думку потерпілого щодо визначення покарання останньому. Проте, суд не встановив в чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене діяння перестало бути суспільно небезпечним. Також, судом не наведено в ухвалі переконливих підстав, які б вказували на те, що сама особа винного та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину, а також те, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним та остання перестала бути суспільно небезпечною особою.