Стаття 436. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлік­ту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Безпосередній об’єкт цього злочину - мир між державами і народами. Гене­ральна Асамблея ООН ще в 1947 р. засудила пропаганду війни, а в Декларації про право народів на мир від 12 листопада 1984 р. проголосила, що народи нашої планети мають священне право на мир. Збереження цього права і сприяння його здійсненню визнається одним з основних обов’язків кожної держави.

Предмет злочину - матеріали із закликами до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо- і відеока­сети, дискети, лазерні диски та інші матеріальні носії інформації).

Об’єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії:

публічні заклики до агресивної війни або розв’язування воєнного конфлікту;

виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; 3) розповсюдження таких матеріалів.

Визначення агресії дається в резолюції ХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р. Під агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави або будь-яким іншим чином, що несумісний зі Статутом ООН. Свідченням агресії, як правило, є таке застосування збройних сил державою першою. Встанов­лення наявності акту агресії входить до повноважень Ради Безпеки ООН.

Актом агресії може визнаватися будь-яке із таких діянь: 1) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка воєнна окупація, яка є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; 2) бомбардування збройними силами держа­ви території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти терито­рії іншої держави; 3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; 4) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; 5) застосування збройних сил од­нієї держави, що перебувають на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, на порушення умов, передбачених угодою, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди; 6) дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави; 7) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають на­стільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам, або її значна участь у них.

Наведений перелік актів агресії, передбачений у резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р., не є вичерпним. Рада Безпеки ООН може визначити, що інші акти є агресією відповідно до положень Статуту ООН.

У Законі України «Про оборону України» у редакції від 5 жовтня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 49. - Ст. 420) збройна агресія визначена як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України та наведено перелік актів збройної агресії, який є аналогічним названому.

Агресивна війна і воєнний конфлікт є видами агресії. Агресивна війна характе­ризується масштабністю дій, поєднанням використання збройних сил з іншими засо­бами боротьби (зокрема, економічними, дипломатичними, ідеологічними, інформа­ційними), постановкою та реалізацією певних політичних завдань: захоплення чужої території, поневолення, звернення в рабство чи пограбування іншого народу тощо. Воєнний конфлікт характеризується використанням збройних сил для вирішення певних спірних питань між державами, наприклад, щодо кордону між ними. Про по­няття «розв’язування воєнного конфлікту» див. коментар до ст. 437 КК.

У статті 436 КК йдеться про заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту між Україною та іншою державою, або лише між третіми держа­вами. Для кваліфікації цього злочину не має значення, яка саме держава закликається до вчинення акту агресії. Публічними визнаються заклики, які повідомляються бага­тьом особам у їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інфор­мування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).

Поняттям виготовлення охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження.

Розповсюдження матеріалів - будь-яке їх відчуження іншим особам або роз­міщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).

Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 436 КК.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов’язковою є мета їх розповсюдження.

Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.